Село Радянське відвідав посол Японії

Минулого четверга Кобеляцький район відвідала делегація на чолі з послом Японії в Україні Тоічі Саката. Метою візиту було ознайомлення зі станом впровадження енергозберігаючих технологій у Радянській загальноосвітній школі в рамках Кіотського протоколу.

Кіотський протокол — це одна зі спроб міжнародної спільноти вплинути на екологічну ситуацію на планеті. Його мета — зменшити викиди парникових газів, які вважаються основною причиною зміни клімату. Для України Кіотський протокол є стимулом до розвитку економіки, джерелом інвестицій у природоохоронні проекти та механізмом впровадження сучасних енергозберігаючих та екологічно безпечних технологій.

Завдяки реалізації проектів цільових екологічних інвестицій у рамках Кіотського протоколу в Радянській та Бутенківській ЗОШ І-ІІІ ступенів замінено віконні та дверні блоки в обох навчальних закладах, а в бутенківській школі додатково ще проведені роботи з утеплення фасаду. Фактично, роботи тривали з жовтня 2012 до лютого 2013 року. Загальна вартість виконаних робіт на цих об’єктах складає понад 5 мільйонів гривень.

Минулого тижня делегація на чолі з послом Японії в Україні відвідала наш район, аби ознайомитись із тим, як освоєні кошти, які були виділені в рамках Кіотського протоколу.

Близько опівдня делегацію, яка приїжджає на трьох автомобілях, зустрічають на автотрасі Кременчук-Полтава. Першими їх вітає керівництво району. Далі дівчата в українських костюмах вручають послу Японії в Україні Тоічі Саката та виконавчому директору організації розвитку нових енергозберігаючих та промислових технологій Фуміо Уеда по великій запашній хлібині. Вони відламують по шматочку хліба, вмочують його в сіль та куштують. Далі їх запрошують у Радянську загальноосвітню школу. Делегація знову сідає в автомобілі та у супроводі ДАІ вирушає до Радянського.

На делегацію чекає педагогічний колектив школи, учні та артисти. Один із хлопчиків в українській сорочці та червоних шароварах, зачекавшись на гостей, говорить: «Йо-ма-йо, коли вже ті японці приїдуть?». Жінка, що стоїть поруч, відповідає: «Тихенько, тобі випала велика честь зустрічати таких гостей». Хлопчик опускає очі і мовчки продовжує чекати.

Через деякий час до школи під’їжджає кортеж автомобілів. Усі гості стають перед навчальним закладом, прикрашеним різнокольоровими кульками та квітами. Першому надають слово послу Японії в Україні Тоічі Саката. Він підходить до мікрофону, інший мікрофон займає його перекладач. Спершу посол вітається з присутніми українською.

— Добрий день пані та панове, — каже посол. — Мене звуть Тоічі Саката. Я посол Японії в Україні.

Усі присутні йому аплодують. Далі він продовжує говорити вже японською мовою.

— Я дуже радий, що сьогодні мені вперше випала нагода приїхати до вашого села, — перекладає слова посла дівчина-перекладач. — Останнім часом, у основному, я живу в Києві. І знаю, яка Україна прекрасна. Тому завжди прагну подорожувати якомога далі її околицями. Японія та Україна дуже віддалені країни одна від одної. І якщо летіти літаком, то політ займає більше десяти годин часу. Та я, приїхавши сюди і поживши тут деякий час, зрозумів, що українці та японці дуже близькі за характером і душею. Сьогодні ми приїхали подивитись, як завершились теплоізоляційні роботи. І я хочу, аби надалі українські та японські люди співпрацювали.

Насамкінець свого виступу посол дякує всім за радісний та теплий прийом.

Наступним до трибуни підходить голова Кобеляцької райдержадміністрації Анатолій Таранушич.

— Сьогодні для Кобеляччини історичний момент, адже на теренах нашого району вперше перебуває посол Японії в Україні. Для нас — це велика честь. Ще в 2010 році влада Кобеляцького району зробила перші кроки для того, аби втілити в життя проекти санації будівель п’яти шкіл Кобеляцького району в рамках Кіотського протоколу. У березні 2012 року були виготовлені проекти і кошторис радянської і бутенківської шкіл. А в жовтні 2012 року були розпочаті роботи з заміни вікон, дверних блоків у цих навчальних закладах та з утеплення фасаду бутенківської школи.
У своєму виступі голова РДА дякує японським партнерам, які доклали зусиль, аби всі плани, які були намічені на території Кобеляцького району, реалізувалися.

— Ми маємо неабиякі результати від втілення цього проекту, — продовжує Анатолій Таранушич. — Насамперед, це економія наших енергоресурсів, а це значить, що зменшились викиди вуглекислого газу в атмосферу. Також зроблено багато в плані естетичного оздоблення наших шкіл. Діти отримали комфортні умови для того, аби здобувати якісні знання.

Насамкінець свого виступу, на згадку про цей день, Анатолій Таранушич вручає членам делегації пам’ятні сувеніри. Допомагають йому в цьому діти, одягнені в українські народні костюми.

Останнім до мікрофону підходить виконавчий директор організації розвитку нових енергозберігаючих і промислових технологій Фуміо Уеда. У своєму виступі він також дякує кобелячанам за теплий прийом. Проте, він не вітається українською. Дівчина-перекладач веде синхронний переклад його мови.

— Сьогодні ми прибули сюди з Києва машиною. Під час поїздки обабіч доріг простягалися поля. За цією красою мені було дуже приємно спостерігати, — говорить Фуміо Уеда. Ці слова присутні супроводжують оплесками. — Якщо говорити про історію проекту, то все почалося з того, що Україна та Японія домовилися спрямувати спільні зусилля на скорочення викидів вуглекислого газу в атмосферу. Я дуже радий прибути сьогодні в Радянське і побачити на власні очі, що результати цього проекту дійсно покращують життя та навчання тих, хто навчається в цій школі. Проект завершився в лютому цього року. Я думаю, цей період був ще дуже холодним в Україні. Тому скажіть, будь ласка, ви вже відчули на собі результат цього проекту? Чи було вам тепліше в останній місяць зими?

На це запитання діти та педагоги радянської школи відповідають голосно: «Та-а-а-к!».

Далі урочистості продовжуються невеликою концертною програмою. Перед делегацією виступають маленькі хлопці та дівчата з номером «Ложкарі», під час якого юні артисти в ритм музиці вправно вистукують дерев’яними ложками. Цей номер тішить японську делегацію і вони не приховують своїх задоволених посмішок. Після концертної програми всіх запрошують зайти всередину школи. Починається злива і члени делегації та гості швиденько забігають до приміщення. Там вони проходять коридорами і оглядають класи навчального закладу. У одному з них на гостей чекає невеликий фуршет, під час якого всіх пригощають свіжовипеченими пиріжками та компотом. Насамкінець делегація з Японії прощається з усіма, дякує та вирушає на Новосанжарщину.