У «Золотий півник» привезли іграшки та постільну білизну

Ця подія стала можливою завдяки ініціативі підприємців, котрі працюють на так званому ринку Підкова.

5 червня близько 16:00 у двір дитячого садка «Золотий півник», що в Кобеляках, в’їхав легковий автомобіль «Geelly EmGrand». Із нього вийшли Оксана Пазюк і Тетяна Ніколаєнко. Вони, як відомо, представляють інтереси бізнесменів, котрі працюють на неофіційному ринку Підкова. Оскільки зараз підприємці не мають можливості здійснювати легальні платежі за користування торговою площею, то між ними було прийняте рішення робити благодійні внески на потреби міських та районних бюджетних установ міста. Кілька тижнів тому представники Підкови привезли в «Золотий півник» 12 парт та 24 стільці загальною вартістю 9 тисяч гривень. І тоді ж занотували пропозиції від адміністрації закладу, батьків та вихователів щодо інших потреб.

5 червня Оксана Пазюк і Тетяна Ніколаєнко привезли в дитсадок різноманітні іграшки, гардини на вікна та 25 комплектів постільної білизни. У дворі навчального закладу їх чекала ціла делегація з батьків та працівників «Золотого півника». Ліна Варава від імені кобелячан, чиї діти відвідують молодшу групу «Віночок», виголосила вітальну промову, у якій подякувала бізнесменам за допомогу. Коли підприємці почали діставати з багажника автомобіля іграшки та білизну, то дехто з батьків схвально оцінив якість привезеного товару. А одна з жінок нагадала бізнесменам: «Ми ж із «Капітошки», ми наступні в черзі». Техпрацівниця «Золотого півника», котра теж знаходилась у вирі подій, запропонувала: «А нам праску нову потрібно». Довелось завідуючій закладом Любові Старостіній просити: «Люди, майте трішки терпіння. Вони ж усіх одразу не забезпечать». «А вам, дівчата, я співчуваю, — сказала завідуюча, звертаючись до підприємців. — У нас одинадцять груп. І всім щось потрібно».

Благодійники зізнались, що не мають настільки безмежних фінансових можливостей, аби в повному обсязі забезпечити потреби дитячих навчальних закладів. «Ми ж і іншим допомагаємо, — каже Тетяна Ніколаєнко. — Ось після вас їдемо у гінекологічне відділення райлікарні. Привозили раніше допомогу і в школу № 2, і у відділ освіти».

Батьки, точніше мами, які зібрались на подвір’ї, одночасно дякували і обурювались:

— Оце, уже всі Кобеляки стали до вас у чергу за благодійною допомогою.

— Усі лише на вас і надіються. А то парти ми два роки чекали.

— От я не розумію, а чого наша держава нам нічим не допомагає?

Записавши побажання і прийнявши листи-прохання про благодійну допомогу, підприємці зібрались їхати. «Повірте, з п’ятої ранку на ногах, — зізналась Ніколаєнко. — Уже все тіло затекло від цих безкінечних поїздок».

— Ви нам так допомагаєте. Може, ви нашим міською головою станете? — запропонувала одна з присутніх.

— Не знаю. Мені, аби дали спокійно торгувати, — відповіла Тетяна Петрівна.

Підприємці пообіцяли через кілька тижнів знову приїхати у «Золотий півник».