Ні собі, ні людям, або Будьте розумнішими
У неділю на пляжу Культурський між відпочиваючими зав’язалась суперечка за стіл, яка призвела до його руйнування.
Так вже заведено в українців, що всі свята вони полюбляють проводити на природі. Напевно, немає нічого смачнішого за зварену на вогні юшку та смаженого шашлику. А ще краще сьорбати ту смачну юшку в тіні під деревом. От і будують кобелячани біля пляжів дерев’яні столи і лавочки, щоб зручно було проводити час.
Саме з бажанням відпочити компанія молодих людей на Свято Трійці відправилась на пляж, який у народі зветься Культурський. Вибрали стіл, котрий був вільним, і розмістилися за ним. А щоб сонце не заважало відпочинку, поставили ще й намет.
Так собі ця компанія й відпочивала. Аж раптом до них підійшли двоє чоловіків.
Розповідає молодик із компанії:
— Один із них представився власником столу. Він повторив кілька раз, шо будував його для людей і для себе. Виходить, наша компанія — це не люди. Ми почали заперечувати, що місце під столом — не приватизоване, що перші зайняли його. Чесно кажучи, якби на цьому столі була записка, що сюди сьогодні прийдуть відпочивати, ми за інший сіли. А так — пішли на принцип. Його товариш висував геніальні ідеї, типу, давайте підемо по столиках і нехай нас люди розсудять. Ми йому пояснили, шо хай сам це робить, а хто правий — ми в курсі. Останньою краплею була фраза чоловіка: так, давайте ви підете і все! Шоб не було разних увєчій і травм.
Після почутого, ми дали йому понять, що два пристарілі дядьки не попруть проти шести здорових пацанів. Тоді він пригрозив спиляти стіл і лавочки. І ми просто ахнули. Уявляєш, побачити, як він це зробить. Чоловік привіз бензопилку та розпиляв стіл і лавочки. Хоча підождав, пока ми зберемо свою провізію. Вийшло з його боку так, що ні собі, ні — людям.
Розповідає власник столу:
— Усі жителі міста прекрасно знають, що я наглядав за цим пляжем. Ми тут проводили прибирання, встановили лавочки і стіл, мусорний бак привезли, волейбольну площадку зробили. Коли хтось планує зайняти стіл, то або дзвонять мені, або заїжджають. Я тут рядом живу. Ніколи й нікому я не відказував. І ні яких сварок із цього приводу не виникало. Ми з рідними тоже полюбляємо посидіти на березі річки. От і зібралися на Зелену неділю. Приїжджаємо до столу, а його компанія зайняла. Я зразу ввічливо пояснив, що нас багато зібралось і за іншим столом ми не вмістимося, що я допоможу їм перенести речі на інше місце, що серед нас будуть літні люди, які не зможуть висидіти на траві. Та вони почали виступати, вживаючи при цьому матюки. Така собі захмелівша інтелігентна бидлота. І сказали, що встануть тільки тоді, коли я спиляю цей стіл. Визнаю, що не витримав, зірвався. Сів у автомобіль і поїхав по бензопилку. Приїхав назад, а вони кричать: давай, пиляй. Я й розпиляв той столик і лавочки. Завтра піду новий ставити, бо все одно буду відпочивати на Культурському.
Зважаючи на ситуацію, ми звернулися до Юрія Срібного. Як відомо, ця людина опікується кількома урочищами і пляжами в Кобеляцькому районі та збудував не один десяток столів.
Юрій Феодосійович розповів, що сам стикався з подібними ситуаціями:
— На Пасху приїхали ми відпочити до Галевої криниці, а виявилось, що всі п’ять столів зайняті. Я попросив відпочиваючих прибрати за собою і поїхав у інше місце. Узагалі, потрібно писати біля столу свій мобільний номер, щоб люди телефонували і дізнавались про ваші плани. Зараз матеріал для будівництва не малих грошей коштує. Можливо, я теж встановлю таблички зі своїм номером. Та зроблю це для того, щоб контролювати, хто відпочивав і не поприбирав після себе. Та я б точно не став пиляти столи. У цьому немає жодного сенсу.
У Нових Санжарах, наприклад, переважну більшість столиків встановила селищна рада і всі такі місця відпочинку вважаються загальними.
А «власникам» столиків, бесідок, та інших місць, облаштованих для відпочинку (окрім зареєстрованих у встановленому Законом порядку, літні та пляжні павільйони й кафе), хочеться нагадати, що в Україні головним законом є Конституція, де в статті 24 чорним по білому написано: «Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом». А стаття 13 говорить: «Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об’єктами права власності українського народу. Тому заявляти права на вищеперелічені споруди — проти закону. І прикріплені таблички з телефонами та написи «Не займати» ніякої правової основи під собою не мають.
А любителям відпочити на природі пояснюємо, що, зайнявши столик на березі річки, будьте готові при появі його «господарів» до дискусії. Тому тримайте нерви в тонусі і телефон під рукою для виклику 102.
Узагалі ж, шановні відпочиваючі, невже не можна розібратись по-людськи? Хіба якийсь столик може зіпсувати ваш відпочинок. Поступіться цим місцем людині, котра його збудувала, якщо ви ще не встигли розгулятись. Теж саме може зробити і власник столу, побачивши вільне місце на пляжі. Будьте розумнішими, поступливішими і вам повернеться сторицею.
