Не ховаймо власні гріхи за чужу спину
Відповідь студенту Київської Православної Богословської академії.
Майбутній святий отче! По-перше, я не пан, не мріяв ним бути і ніколи не буду. Слово «пан» розумію так, як його розумів Українець з великої букви Тарас Шевченко, за іронією долі — ваш однофамілець, біля пам’ятника якому влада не знайде грошей на пристойні квіти. Щодо іншого змісту слова, то я вважаю його нам нав’язаним, як, до речі, і безліч інших термінів і стереотипів, чим грішить також і релігія, якій ви служите.
Ви визнаєте самі, що радянський народ чогось все-таки досяг, додам, і СРСР був другою державою у світі. Вас не принижує те, що тепер ми, за даними ООН, десь у самому кінці списку нерозвинутих країн? Рівень законності, демократії, споживання продуктів харчування і соціальні стандарти були також вищі, навіть для пересічних. Але у мене не ностальгія за минулим, а обурення від того, що все, що такою страшною ціною досягнуте, «расхищено, предано, продано», як писала у свій час А. Ахматова. У вас не виникає відчуття дежа-вю? Чомусь завжди будь-яка ідеологія починає працювати не «на пересічних». Не знаю, де ви «викопали», що Пінчук та Ахметов були синами секретарів райкомів, але не в тім справа. Взагалі, у нас дивне ставлення до КПУ, хоча все, що записано у її програмі — логічно і розумно, а дещо навіть нагадує євангельскі заповіді. А от якщо людина-іуда спалила партквиток і галасує, що вона за якісь «реформи», їй успіх у електорату забезпечений. Що то за реформи — ніхто уяви не має, але усі «за», не дивлячись на те, що саме такі типи і продукували проблеми, якими електорат був незадоволений. Зверніть увагу, скільки колишніх «комуністів» стали сповідувати діаметрально протилежні, і точно хибні, ідеї і цінності, роблячи вигляд, що не розуміють, що відбувається. Тож були вони такі комуністи, як зараз демократи, і це проблема не ідеології, а людської совісті і моралі. Це вже сфера вашої діяльності, правда, також тільки задекларованої. Не буду заперечувати: сам я перебував у КПРС, але злочинних дій не чинив і не крав, тому й мешкаю у скромній квартирі, а наш мер, не збудувавши за своє головування жодного будинку і не посадивши жодного дерева, вчить мене, як «потрібно жити». Багато моїх друзів і знайомих були членами КПРС, а всі однокласники були комсомольцями, але вони також порядні люди і нічого протиправного і, якщо хочете, протибожого не чинили. Так що огульно усіх гудити — це є, користуючись зрозумілим для вас словом, гріх. Говорять, що під «прикриттям» Біблії знищено більше людей, ніж під прикриттям комуністичних лозунгів. Можете самі, користуючись можливістю столичних ВУЗів і бібліотек, це питання дослідити, навіть написати дисертацію, а потім і читачів «ЕХО» поінформувати. До речі, ви вирішили не помітити задане у статті запитання: «Де поділося 7 мільйонів українців за роки незалежності?». Мені, волею історії, чи, якщо хочете, Бога, повезло народитися і жити у дійсно незалежній суверенній країні СРСР, служити у другій, чи може й першій, армії світу, а тепер з мене нахабно намагаються зробити папуаса. Як відомо, вітчизну не обирають, так що не закидайте мені докір у не патріотизмі. Саме з міркувань патріотизму я й написав ту статтю, яку критикуєте. Ви пишете: «Я дійсно розумію вашу ностальгію за старими добрими часами». «Добрими часами» в лапки не берете, тобто вважаєте їх дійсно добрими. То хіба ж це по-божому — творити гірші часи, прикриваючись лозунгами, так, як це робилося раніше. Ви пишете: «Світова історія каже нам про те, що імперії розвалюються зсередини» — а далі лукавите (а це не по-божому) і не пояснюєте, хто ж їх зсередини розвалює. А варіантів усього два: або Бог, або цілком матеріальні суб’єкти. А вам же повинен бути відомий вислів В. О. Ключевського: «История — не учительница, а надзирательница: она ничему не учит, а только наказывает за незнание уроков». Далі ви пишете: «Всякий новий історичний період спричинений попередньою епохою...» Приєднаюсь до ваших слів: це дійсно так. У своїх роздумах ви навіть добралися до самого початку, до Мойсея і давнього Єгипту, так пишіть же всю правду, чи вона вам не відома? Може знаєте дизайнера, який на наших елітних п’ятистах гривнях невідомо для чого піраміду намалював? Чому змовчали, що Мойсей не лише вивів свій народ з рабства, а й передав йому Тору, яка замість євангельських заповідей проголошує справедливішу заповідь: «Мера за меру». Бо якщо за зло платити добром, то чим же тоді платити за добро? Зустрічав на сайті Мойсеєвої релігійної організації таке благословення: «Да благословит тебя Всевышний — богатством, и да сохранит — чтобы ты не стал его рабом». Кобеляцькі мовники і літератори не змогли мені пояснити — чиїм же рабом, Всевишнього чи багатства? Хоча зрозуміло: віру Мойсея, тлумачити можна так, як вигідно, як і наші закони. Поцікавтеся у столичних фахівців змістом приведеної заповіді, а заодно запитайте, чому релігія, якій ви слугуєте, називає нас рабами. Можете зайти у столичну синагогу і запитати, що потрібно, аби, вибачайте, зробити обрізання, і вам пояснять — потрібен документ, який засвідчує вашу приналежність до «богом обраного народу». А у вас є документ, який засвідчує те, що ви українець? У мене у радянському паспорті було записано — українець. Не варто цю дискусію розвивати, бо вийде вона за рамки української «демократії», можуть і газеті непереливки бути, а газета наша хороша, її не потрібно «підставляти».
З усього видно, що ви людина освічена, але вчитись чомусь пішли на богослова, а релігія, як не крути, за влучним висловом єврея Маркса є «опіум для народу». Бог один, а от релігій чомусь багато, і яке вони відношення до Бога мають — не зрозуміло. Щодо християнства, то Маркс ще й не таке писав: «Христианство вышло из єврейства. Оно и превратилось в єврейство». Нове покоління такого вже не прочитає у «демократичній» країні, а моє покоління у «тоталітарній» державі — вивчало. Так що не «закидайте» щодо поганої освіти і виховання. Подивитесь, які наслідки будуть від сучасної освіти і нового ідеологічного одурманення. Отож, я не жалкую, що народився і жив у СРСР, і в мене не ностальгія, а обурення тим, що мою велику батьківщину знищили. А що вже тоді говорити про маленьку батьківщину — Україну? Хто її захистить? Думаєте, молоде покоління, яке «пастухи» ведуть хибним шляхом? Я особисто у це вже не вірю. А сподівався. Так що не спішіть з висновками, і прикро буде вам, якщо на старості вас спіткає розчарування в обраній професії. А думаючу людину воно спіткає. І наостанок, Дмитре: не варто гріхи усіх ховати за широку спину товариша Сталіна, бо це також не по-божому, і наводить на роздуми. Якщо людина говорить таке несвідомо, то це не гріх, а свідчення її обмеженості, а якщо свідомо — виникає питання, навіщо вона це робить і кому слугує? До речі, Сталін, як і ви, розпочинав свою кар’єру з релігії…
А вчитися захищати націю і себе потрібно у розумніших від нас народів, зокрема й тих, що зуміли вийти з рабства.
Майбутній святий отче! По-перше, я не пан, не мріяв ним бути і ніколи не буду. Слово «пан» розумію так, як його розумів Українець з великої букви Тарас Шевченко, за іронією долі — ваш однофамілець, біля пам’ятника якому влада не знайде грошей на пристойні квіти. Щодо іншого змісту слова, то я вважаю його нам нав’язаним, як, до речі, і безліч інших термінів і стереотипів, чим грішить також і релігія, якій ви служите.
Ви визнаєте самі, що радянський народ чогось все-таки досяг, додам, і СРСР був другою державою у світі. Вас не принижує те, що тепер ми, за даними ООН, десь у самому кінці списку нерозвинутих країн? Рівень законності, демократії, споживання продуктів харчування і соціальні стандарти були також вищі, навіть для пересічних. Але у мене не ностальгія за минулим, а обурення від того, що все, що такою страшною ціною досягнуте, «расхищено, предано, продано», як писала у свій час А. Ахматова. У вас не виникає відчуття дежа-вю? Чомусь завжди будь-яка ідеологія починає працювати не «на пересічних». Не знаю, де ви «викопали», що Пінчук та Ахметов були синами секретарів райкомів, але не в тім справа. Взагалі, у нас дивне ставлення до КПУ, хоча все, що записано у її програмі — логічно і розумно, а дещо навіть нагадує євангельскі заповіді. А от якщо людина-іуда спалила партквиток і галасує, що вона за якісь «реформи», їй успіх у електорату забезпечений. Що то за реформи — ніхто уяви не має, але усі «за», не дивлячись на те, що саме такі типи і продукували проблеми, якими електорат був незадоволений. Зверніть увагу, скільки колишніх «комуністів» стали сповідувати діаметрально протилежні, і точно хибні, ідеї і цінності, роблячи вигляд, що не розуміють, що відбувається. Тож були вони такі комуністи, як зараз демократи, і це проблема не ідеології, а людської совісті і моралі. Це вже сфера вашої діяльності, правда, також тільки задекларованої. Не буду заперечувати: сам я перебував у КПРС, але злочинних дій не чинив і не крав, тому й мешкаю у скромній квартирі, а наш мер, не збудувавши за своє головування жодного будинку і не посадивши жодного дерева, вчить мене, як «потрібно жити». Багато моїх друзів і знайомих були членами КПРС, а всі однокласники були комсомольцями, але вони також порядні люди і нічого протиправного і, якщо хочете, протибожого не чинили. Так що огульно усіх гудити — це є, користуючись зрозумілим для вас словом, гріх. Говорять, що під «прикриттям» Біблії знищено більше людей, ніж під прикриттям комуністичних лозунгів. Можете самі, користуючись можливістю столичних ВУЗів і бібліотек, це питання дослідити, навіть написати дисертацію, а потім і читачів «ЕХО» поінформувати. До речі, ви вирішили не помітити задане у статті запитання: «Де поділося 7 мільйонів українців за роки незалежності?». Мені, волею історії, чи, якщо хочете, Бога, повезло народитися і жити у дійсно незалежній суверенній країні СРСР, служити у другій, чи може й першій, армії світу, а тепер з мене нахабно намагаються зробити папуаса. Як відомо, вітчизну не обирають, так що не закидайте мені докір у не патріотизмі. Саме з міркувань патріотизму я й написав ту статтю, яку критикуєте. Ви пишете: «Я дійсно розумію вашу ностальгію за старими добрими часами». «Добрими часами» в лапки не берете, тобто вважаєте їх дійсно добрими. То хіба ж це по-божому — творити гірші часи, прикриваючись лозунгами, так, як це робилося раніше. Ви пишете: «Світова історія каже нам про те, що імперії розвалюються зсередини» — а далі лукавите (а це не по-божому) і не пояснюєте, хто ж їх зсередини розвалює. А варіантів усього два: або Бог, або цілком матеріальні суб’єкти. А вам же повинен бути відомий вислів В. О. Ключевського: «История — не учительница, а надзирательница: она ничему не учит, а только наказывает за незнание уроков». Далі ви пишете: «Всякий новий історичний період спричинений попередньою епохою...» Приєднаюсь до ваших слів: це дійсно так. У своїх роздумах ви навіть добралися до самого початку, до Мойсея і давнього Єгипту, так пишіть же всю правду, чи вона вам не відома? Може знаєте дизайнера, який на наших елітних п’ятистах гривнях невідомо для чого піраміду намалював? Чому змовчали, що Мойсей не лише вивів свій народ з рабства, а й передав йому Тору, яка замість євангельських заповідей проголошує справедливішу заповідь: «Мера за меру». Бо якщо за зло платити добром, то чим же тоді платити за добро? Зустрічав на сайті Мойсеєвої релігійної організації таке благословення: «Да благословит тебя Всевышний — богатством, и да сохранит — чтобы ты не стал его рабом». Кобеляцькі мовники і літератори не змогли мені пояснити — чиїм же рабом, Всевишнього чи багатства? Хоча зрозуміло: віру Мойсея, тлумачити можна так, як вигідно, як і наші закони. Поцікавтеся у столичних фахівців змістом приведеної заповіді, а заодно запитайте, чому релігія, якій ви слугуєте, називає нас рабами. Можете зайти у столичну синагогу і запитати, що потрібно, аби, вибачайте, зробити обрізання, і вам пояснять — потрібен документ, який засвідчує вашу приналежність до «богом обраного народу». А у вас є документ, який засвідчує те, що ви українець? У мене у радянському паспорті було записано — українець. Не варто цю дискусію розвивати, бо вийде вона за рамки української «демократії», можуть і газеті непереливки бути, а газета наша хороша, її не потрібно «підставляти».
З усього видно, що ви людина освічена, але вчитись чомусь пішли на богослова, а релігія, як не крути, за влучним висловом єврея Маркса є «опіум для народу». Бог один, а от релігій чомусь багато, і яке вони відношення до Бога мають — не зрозуміло. Щодо християнства, то Маркс ще й не таке писав: «Христианство вышло из єврейства. Оно и превратилось в єврейство». Нове покоління такого вже не прочитає у «демократичній» країні, а моє покоління у «тоталітарній» державі — вивчало. Так що не «закидайте» щодо поганої освіти і виховання. Подивитесь, які наслідки будуть від сучасної освіти і нового ідеологічного одурманення. Отож, я не жалкую, що народився і жив у СРСР, і в мене не ностальгія, а обурення тим, що мою велику батьківщину знищили. А що вже тоді говорити про маленьку батьківщину — Україну? Хто її захистить? Думаєте, молоде покоління, яке «пастухи» ведуть хибним шляхом? Я особисто у це вже не вірю. А сподівався. Так що не спішіть з висновками, і прикро буде вам, якщо на старості вас спіткає розчарування в обраній професії. А думаючу людину воно спіткає. І наостанок, Дмитре: не варто гріхи усіх ховати за широку спину товариша Сталіна, бо це також не по-божому, і наводить на роздуми. Якщо людина говорить таке несвідомо, то це не гріх, а свідчення її обмеженості, а якщо свідомо — виникає питання, навіщо вона це робить і кому слугує? До речі, Сталін, як і ви, розпочинав свою кар’єру з релігії…
А вчитися захищати націю і себе потрібно у розумніших від нас народів, зокрема й тих, що зуміли вийти з рабства.
9 липня 2010, 12:04 | Кобеляки | Суспільство
Додати коментар