Від пиятики до лікарні
Рубрика «Судовий вирок»
30 квітня 2010 року Кобеляцький районний суд Полтавської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кобеляки справу з обвинувачення громадянина України, одруженого, має одну неповнолітню дитину, не працюючого, не судимого, встановив:
Підсудний Микола 16.09.2009 р., близько другої години, в приміщенні кухні свого господарства, під час спільного розпиття спиртних напоїв разом з Василем, Іваном та Максимом, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, у ході сварки умисне наніс удар кулаком в обличчя Максиму, а потім на подвір’ї — удар ногою в область живота, заподіявши потерпілому тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя у момент заподіяння, у вигляді закритої травми живота, розриву тонкого кишківника, саден на волосяній частині голови на межі скроневої та лобної областей справа, у підключичній області справа, синця нижче лівого ока.
Підсудний Микола винність свою визнав частково і показав суду, що дійсно 16.09.2009 р. під час розпиття спиртних напоїв, у кухні його господарства, між ним та Максимом виникла сварка, у ході якої він ударив його кулаком в обличчя і коліном у сідницю. Потім він виштовхав Максима на подвір’я, а сам пішов у будинок. Більше ударів Максиму не наносив.
Крім часткового визнання своєї вини підсудним Миколою, його винність підтверджується:
показаннями потерпілого Максима, який показав суду, що під час розпиття спиртних напоїв у Миколи, останній ударив його кулаком в обличчя, а потім, виштовхавши на подвір’я, ударив його ногою в область живота і він знепритомнів;
протоколом огляду господарства Миколи та фототаблицею до нього про місце даної пригоди;
висновком експерта № 251 від 20.10.2009 р., згідно якого при судово‑медичній експертизі Максима виявлені тілесні ушкодження: у вигляді закритої травми живота, розриву тонкого кишківника, саден на волосяній частині голови на межі скроневої та лобної областей справа, у підключичній області справа, синця на нижньому повіці лівого ока, які виникли від дії тупих предметів, можливо, в термін і при вказаних обставинах,і належать до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння;
протоколом відтворення обстановки та обставин подій злочину та фототаблицею до нього від 21.10.2009 р., згідно яких підсудний пояснив та показав, як під час сварки він ударив кулаком в обличчя потерпілого, а потім на подвір’ї — наніс йому удар ногою в живіт;
висновком експерта № 285 від 24.11.2009 р., згідно якого показання підсудного, дані ним в ході відтворення обстановки та обставин подій злочину, відповідають об’єктивним судово‑медичним даним, встановленим при проведенні судово-медичної експертизи потерпілого, якому, враховуючи характер і локалізацію тілесних ушкоджень, було нанесено один удар в область обличчя та один удар в область живота. Інші виявлені ушкодження могли виникнути при падінні;
показаннями свідка Дениса, який показав суду, що під час відтворення обстановки та обставин події злочину Микола сам показував, як наносив удар ногою в живіт Максиму;
показаннями свідків Василя та Івана, які показали суду, що під час розпиття спиртних напоїв між Миколою та Максимом виникла сварка, в ході якої Микола вдарив Максима в обличчя, а потів виштовхав його надвір і сам вийшов за ним. Наступного дня вони дізналися, що Максим знаходиться в лікарні.
Оцінивши зібрані в справі докази в їх сукупності, суд вважає винність підсудного Миколи доведеною.
Кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 121 КК України визначена вірно, оскільки він умисно заподіяв потерпілому тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Заперечення підсудним нанесення ним удару ногою в живіт потерпілому спростовується матеріалами справи, згідно яких у ході досудового слідства Микола стабільно та послідовно показував, що на подвір’ї він наніс удар ногою в живіт Максиму.
Свої показання Максим підтвердив під час відтворення подій та обставин злочину в присутності понятих.
Указані в ході досудового слідства Миколою обставини щодо нанесення удару ногою в живіт потерпілому Максиму об’єктивно підтверджуються висновком судово-медичного експерта, а також не суперечать показанням потерпілого. Тому суд приймає їх до уваги і не приймає до уваги зміну показів підсудним, розцінюючи їх як намір уникнути ним відповідальності за скоєне.
Обставин застосування відносно підсудного Миколи недозволених методів дізнання чи слідства в судовому засіданні не встановлено. Дане підтверджується матеріалами перевірки прокуратури Кобеляцького району.
При призначенні покарання підсудному, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину і знаходить можливим визнати обставиною, що обтяжує покарання, вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння.
Разом з тим, суд приймає до уваги те, що винність свою він частково визнав і розкаявся у вчиненому, в силу ст. 89 КК України не судимий, що має неповнолітню дитину, думку потерпілого про не суворе його покарання і знаходить можливим застосувати відносно нього ст. 75 КК України, вважаючи таке покарання необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Цивільний позов прокурора Кобеляцького району про стягнення з підсудного 1059,36 грн. у відшкодування витрат за стаціонарне лікування потерпілого Максима в Кобеляцькій ЦРЛ підлягає задоволенню, оскільки ґрунтується на законі та підтверджується матеріалами справи.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323,324 КПК України, суд засудив:
Визнати Миколу винним і призначити йому покарання:
за ч. 1 ст. 121 КК України: п’ять років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України, звільнити Миколу від відбування покарання з випробувальним іспитовим строком на три роки.
Запобіжний захід Миколі, до набрання вироком законної сили, залишити підписку про невиїзд.
На підставі ст. 76 КК України, зобов’язати Миколу повідомляти орган з виконання покарання про зміну місця проживання та періодично з’являтися в цей орган для реєстрації.
Стягнути з Миколи на користь Кобеляцької ЦРЛ Полтавської області 1059,36 грн. у відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого Максима.
На вирок суду, протягом п’ятнадцяти діб з дня його проголошення, може бути подана апеляція.
Від редакції: вказані імена не співпадають з дійсністю, будь-яка схожість з реальними людьми є збігом.
30 квітня 2010 року Кобеляцький районний суд Полтавської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кобеляки справу з обвинувачення громадянина України, одруженого, має одну неповнолітню дитину, не працюючого, не судимого, встановив:
Підсудний Микола 16.09.2009 р., близько другої години, в приміщенні кухні свого господарства, під час спільного розпиття спиртних напоїв разом з Василем, Іваном та Максимом, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, у ході сварки умисне наніс удар кулаком в обличчя Максиму, а потім на подвір’ї — удар ногою в область живота, заподіявши потерпілому тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя у момент заподіяння, у вигляді закритої травми живота, розриву тонкого кишківника, саден на волосяній частині голови на межі скроневої та лобної областей справа, у підключичній області справа, синця нижче лівого ока.
Підсудний Микола винність свою визнав частково і показав суду, що дійсно 16.09.2009 р. під час розпиття спиртних напоїв, у кухні його господарства, між ним та Максимом виникла сварка, у ході якої він ударив його кулаком в обличчя і коліном у сідницю. Потім він виштовхав Максима на подвір’я, а сам пішов у будинок. Більше ударів Максиму не наносив.
Крім часткового визнання своєї вини підсудним Миколою, його винність підтверджується:
показаннями потерпілого Максима, який показав суду, що під час розпиття спиртних напоїв у Миколи, останній ударив його кулаком в обличчя, а потім, виштовхавши на подвір’я, ударив його ногою в область живота і він знепритомнів;
протоколом огляду господарства Миколи та фототаблицею до нього про місце даної пригоди;
висновком експерта № 251 від 20.10.2009 р., згідно якого при судово‑медичній експертизі Максима виявлені тілесні ушкодження: у вигляді закритої травми живота, розриву тонкого кишківника, саден на волосяній частині голови на межі скроневої та лобної областей справа, у підключичній області справа, синця на нижньому повіці лівого ока, які виникли від дії тупих предметів, можливо, в термін і при вказаних обставинах,і належать до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння;
протоколом відтворення обстановки та обставин подій злочину та фототаблицею до нього від 21.10.2009 р., згідно яких підсудний пояснив та показав, як під час сварки він ударив кулаком в обличчя потерпілого, а потім на подвір’ї — наніс йому удар ногою в живіт;
висновком експерта № 285 від 24.11.2009 р., згідно якого показання підсудного, дані ним в ході відтворення обстановки та обставин подій злочину, відповідають об’єктивним судово‑медичним даним, встановленим при проведенні судово-медичної експертизи потерпілого, якому, враховуючи характер і локалізацію тілесних ушкоджень, було нанесено один удар в область обличчя та один удар в область живота. Інші виявлені ушкодження могли виникнути при падінні;
показаннями свідка Дениса, який показав суду, що під час відтворення обстановки та обставин події злочину Микола сам показував, як наносив удар ногою в живіт Максиму;
показаннями свідків Василя та Івана, які показали суду, що під час розпиття спиртних напоїв між Миколою та Максимом виникла сварка, в ході якої Микола вдарив Максима в обличчя, а потів виштовхав його надвір і сам вийшов за ним. Наступного дня вони дізналися, що Максим знаходиться в лікарні.
Оцінивши зібрані в справі докази в їх сукупності, суд вважає винність підсудного Миколи доведеною.
Кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 121 КК України визначена вірно, оскільки він умисно заподіяв потерпілому тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Заперечення підсудним нанесення ним удару ногою в живіт потерпілому спростовується матеріалами справи, згідно яких у ході досудового слідства Микола стабільно та послідовно показував, що на подвір’ї він наніс удар ногою в живіт Максиму.
Свої показання Максим підтвердив під час відтворення подій та обставин злочину в присутності понятих.
Указані в ході досудового слідства Миколою обставини щодо нанесення удару ногою в живіт потерпілому Максиму об’єктивно підтверджуються висновком судово-медичного експерта, а також не суперечать показанням потерпілого. Тому суд приймає їх до уваги і не приймає до уваги зміну показів підсудним, розцінюючи їх як намір уникнути ним відповідальності за скоєне.
Обставин застосування відносно підсудного Миколи недозволених методів дізнання чи слідства в судовому засіданні не встановлено. Дане підтверджується матеріалами перевірки прокуратури Кобеляцького району.
При призначенні покарання підсудному, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину і знаходить можливим визнати обставиною, що обтяжує покарання, вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння.
Разом з тим, суд приймає до уваги те, що винність свою він частково визнав і розкаявся у вчиненому, в силу ст. 89 КК України не судимий, що має неповнолітню дитину, думку потерпілого про не суворе його покарання і знаходить можливим застосувати відносно нього ст. 75 КК України, вважаючи таке покарання необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Цивільний позов прокурора Кобеляцького району про стягнення з підсудного 1059,36 грн. у відшкодування витрат за стаціонарне лікування потерпілого Максима в Кобеляцькій ЦРЛ підлягає задоволенню, оскільки ґрунтується на законі та підтверджується матеріалами справи.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323,324 КПК України, суд засудив:
Визнати Миколу винним і призначити йому покарання:
за ч. 1 ст. 121 КК України: п’ять років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України, звільнити Миколу від відбування покарання з випробувальним іспитовим строком на три роки.
Запобіжний захід Миколі, до набрання вироком законної сили, залишити підписку про невиїзд.
На підставі ст. 76 КК України, зобов’язати Миколу повідомляти орган з виконання покарання про зміну місця проживання та періодично з’являтися в цей орган для реєстрації.
Стягнути з Миколи на користь Кобеляцької ЦРЛ Полтавської області 1059,36 грн. у відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого Максима.
На вирок суду, протягом п’ятнадцяти діб з дня його проголошення, може бути подана апеляція.
Від редакції: вказані імена не співпадають з дійсністю, будь-яка схожість з реальними людьми є збігом.
Додати коментар