Хотіли, як краще, а вийшло, як завжди

Повідомлення в газетах, по радіо, обнадійливі обіцянки та солодкі спогади про колишні кобеляцькі ярмарки ніби по тривозі підняли кобелячан суботнього ранку 18 вересня. І потяглись люди з 5‑ї ранку на майдан Перемоги. Ярмарок! Десь о 6.30 бажаючих купити зернофураж для домашньої живності назбиралося близько сотні. Люди з велосипедами, візками, мішками і відрами терпляче чекали, ніби старці милостині, з радістю і надією зустрічали кожен автомобіль. А за випадковою вантажівкою, що їхала через майдан на Білики, гнались аж до магазину «Подарки». На жаль, жодна вантажівка так і не приїхала на ярмарок, а люди, як завжди, вірили оголошенням, владі і чекали. І таки дочекалися. На майдан зі збіжжям прибуло «аж» три легковики. Загальна вага привезеного — майже півтори тонни. (І це на 200 чоловік). То хіба це ярмарок? Хіба це турбота про людей? Хіба це піклування про збільшення виробництва тваринницької продукції в приватних господарствах? Це позорище! Це ганьба тих, хто оголошував і організовував цей ярмарок для галочки чи палички, а не для людей. Це головна причина того, що сьогодні вартість одного кілограма м’яса перевищила 50 гривень, курка коштує 100–150 гривень, кролик 200–250 гривень, яйця 10–12 гривень за десяток. І це при пенсіях 700–800 гривень у 80 % пенсіонерів. Якщо пенсіонер не вигодує щось у дворі, то м’яса йому і не нюхати. Гадаю, що такі ярмарки не додадуть владі ні довіри, ні поваги.
Я б, на місці організаторів такої ганьби, взяв би мікрофон і вибачився на ввесь ярмарок: «Вибачте, люди добрі, але не вміємо ми з людьми по-людськи, ідіть до перекупників, у них виходить краще». І дійсно, як бігати з 5‑ї до 9‑ї за кожним автомобілем, щоб купити відро ячменю по 11 гривень, то перекупник за 13–14 привезе додому, занесе в сарай і висипле в бочку. Можливо, організатори не знали, як ефективно провести даний захід? То нехай вчаться!
А вчитися є чому, і не десь «за бугром», а поруч. У Гадячі, в Глобино на ярмарок приїздять по 10 і більше вантажівок і продають для своїх людей збіжжя по 800–900 гривень за тонну. Це золота ціна і для продавця, і для покупця. А у нас відро ячменю (8 кг) коштує 11 грн. (11:8х1000=1375 грн.). Тобто за тонну одна тисяча триста сімдесят п’ять гривень.
У Червонозаводсьвому, Лохвицькому районі батон хліба 900 грамів коштує 2,60 грн. (етикетку я зберігаю), а у нас 400–600 грамів коштує 2,80–3 грн. От вам і різниця в піклуванні про людей.
Хочу окремо звернутися і до сільгоспвиробників. Шановні! Я знаю, якою ціною здобувається урожай. Я знаю, в яких умовах ви працюєте, коли держава не підтримує годувальника, як це роблять у всьому світі, а на кожному кроці намагається обікрасти і обдурити. Але ж і ви майте Бога в душі! Кого намагаєтеся обікрасти, на кому хочете нажитися? Адже більшість із вас — порядні люди. Різні політичні партії висувають вас кандидатами до всіх рівнів представницької влади, розхвалюють, які ви чуйні, дбайливі, турботливі. То доведіть це бодай участю у ярмарках.
Вибачте за емоційність. Я не злий. Я добрий. Це в мене після вашого ярмарку розлад нервової системи.

Подобається    0