Не так страшний той «Радіс», як його малюють

5 жовтня цього року редактор «ЕХО» виграв суд. Суддя Кобеляцького районного суду Віктор Голубенко задовольнив його позовну заяву до співробітників Полтавської роти ДПС ДАІ.
Спір наш виник ще 26 червня. А стосувався він протоколу, складеного про нібито адміністративне правопорушення, скоєне автором цієї статті і по сумісництву власником та водієм автомобіля «ВАЗ-21093», в народі «дев’ятки». Співробітники ДАІ стверджували, що власник цього авто нібито порушив Правила дорожнього руху, перевищивши дозволений у населеному пункті швидкісний режим. І як доказ продемонстрували пристрій «Радіс». На ньому красувалось число 93,3. Це нібито й була швидкість, з якою рухалась «дев’ятка». Але ж… Насправді автомобіль їхав зі швидкістю рівно 60 кілометрів за годину. Автор статті заздалегідь, побачивши «даішників», слідкував за показами спідометра. Та й взагалі, не звик «лихачити».
Почали складати протокол. Зайняло це майже 40 хвилин. Наперед знаючи, що буду оскаржувати протокол і постанову в суді і маючи час, почав спостерігати за діями міліціонерів та водіїв, яких вони раз по раз зупиняли. Дії перших були досить одноманітними. Водії ж вибирали три варіанти поведінки. Одні починали комусь телефонувати зі своїх «мобілок», другі, ледве не падаючи на коліна, просили помилувати їх, говорили про скрутне матеріальне становище і таке інше. Треті намагалися «домовитись», відійшовши в бік і демонстративно дістаючи із кишень гаманці.
А навіщо все це? Навіщо принижувати себе і людей у формі, провокуючи їх на порушення закону? Адже є ще два стовідсотково правильні варіанти дій. Порушив — підписуй протокол і плати штраф. Не порушив — судись. Важко, займає багато сил і часу, потребує спеціальних знань? Ні, це неправда. Для того, щоб скласти позовну заяву, мені довелося на 30 хвилин заглибитися в Інтернет і знайти там її зразок.
Ще годину зайняло складання позовної заяви і дві години перебування на двох судових засіданнях. Матеріальні затрати склали близько 4 гривень сплаченого державного мита.
Ото і все. Нічого складного, ніяких зіпсованих нервів, ніяких докорів сумління. Навпаки — виникає відчуття задоволення, міцніє почуття власної гідності. Є користь і для співробітників ДАІ. Вони стануть професійнішими в своїх діях, можливо їх нарешті забезпечать дійсно якісними приладами, а не сумнівними «Радісами».

Подобається    0