Вони теж мають право на щастя

Нещодавно у Кобеляцькій державній районній адміністрації відбулося чергове засідання координаційної ради щодо сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах. Подібні засідання проводяться тоді, коли у місті чи в районі з’являється сім’я, яка потребує сторонньої допомоги у вирішенні своїх проблем, але часто-густо на таких засіданнях іде мова про сім’ї, в яких батьки неналежним чином виконують свої батьківські обов’язки, сім’ї, в яких головними постраждалими є беззахисні малюки.
Коли умовляння та переконання на таких батьків не діють і вони продовжують і надалі вести аморальний спосіб життя, зловживають спиртним та не турбуються про своїх дітей— вживаються такі заходи як вилучення дітей із сім’ї у зв’язку з загрозою життю і здоров’ю, без позбавлення батьківських прав .
Діти поміщаються до Кобеляцької центральної районної лікарні, де їх миють, годують, лікують…
Ось і цього разу на порядку денному були питання про доцільність перебування дітей у сім’ях, де матері не приділяють своїм дітям належної уваги.
Перший випадок стався у Кобеляках: громадянка К. має двох дітей. Старшу доньку віддала до інтернату, меншу, якій виповнилось лише 1 рік і 3 місяці, часто залишала саму, маючи важливіші справи. У той час як К. займалась проституцією, негодоване, брудне маля повзало по немитій підлозі комунальної квартири, де горе-мати має кімнату. У помешканні відсутні предмети побуту, тільки купа мотлоху в кутку, який слугує сім’ї ліжком. Дитячий плач почули сусіди та викликали міліцію. У лікарні, куди було доставлено дитину, з’ясувалося, що маля страшенно голодне, має знижену вагу та низький гемоглобін. Воно пожадливо їло все, що йому давали. А нафарбована горе-матуся переконувала присутніх, що все неправда, на неї зводять наклеп, дитина в неї доглянута, а невдовзі вона забере її з лікарні. Для такого рішення ця громадянка мала ще одну причину: щомісячно вона отримувала на своїх дітей державну допомогу в сумі близько 1700 гривень.
Рішення членів комісії було одностайним: позбавити громадянку  К. батьківських прав. У відповідь вона, голосно грюкнувши дверима, пішла. І невідомо, за чим жінка шкодувала більше — за дітьми чи втраченими грішми.
Другий випадок підтверджує стару істину:  яблуко від яблуні далеко не падає. У одному з сіл Кобеляцького району проживає громадянка К., яка свого часу через недогляд за дітьми,зловживання спиртними  напоями, ведення аморального способу життя була позбавлена батьківських прав відносно своїх двох доньок. Діти виховувались в інтернаті, потім у ПТУ. По закінченню приїхали жити до своєї горе -матері. Менша донька на той момент була вагітна. Восени й сама стала матір’ю. Через відсутність належних умов проживання за сприяння центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді дівчину було направлено до Полтавського центру Матері та дитини. У цьому закладі кваліфіковані спеціалісти вчили її елементарних речей: доглядати за собою, за дитиною, готувати їжу, прибирати в кімнаті. З нею працювали психолог, соціальний педагог, які намагалися прищепити В. елементарні моральні цінності. Та, мабуть, запізно. Власне безрадісне дитинство так нічому її і не навчило. Відповідальності за своє дитя вона так і не відчула.
Ностальгія за минулим розгульним життям взяла гору. Одразу після повернення з центру, в якому вона перебувала близько 9 місяців, вона повернулася до пиятики та гуляння, залишивши голодну дитину у нетопленій хаті на свою нетверезу матір.
Результатом цього стало вилучення дитини до Кобеляцької центральної районної лікарні.
Після прийняття рішення про позбавлення батьківських прав, ця горе-мати також повернулась до свого попереднього способу життя. Ні одна з цих громадянок не просила комісію змінити рішення, повернути дітей. Напрошується думка, що в душі вони раді цьому рішенню, адже вони знову вільні, а непотрібну їм ношу держава переклала на свої плечі.
А що жде трьох ні в чому не винних дівчаток, у яких попереду будинок дитини, інтернат, сирітська доля?! Якими людьми вони виростуть і чи не позбавлять коли-небудь їх самих батьківських прав? Адже їх матері — живий  приклад такої долі.
Єдиним виходом для цих дітей є лише влаштування до порийомної сім’ї, де хочуть і можуть виховати чужу знедолену дитину. Останній шанс вирости достойними людьми — мати гідний приклад у прийомній сім’ї.
Є чимало сімей, де є все, крім одного: в їхньому домі не лунає дитячий сміх.
Не  вагайтесь! Візьміть дитину у свою сім’ю. Турбуючись про щастя інших, ми знаходимо своє. Це стара перевірена часом істина. Дайте їм і собі шанс на щастя!
З питань усиновлення, встановлення опіки, створення прийомних сімей, дитячих будинків сімейного типу звертайтесь до Кобеляцького районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді за адресою: м.Кобеляки, вул. Леніна, 26. Тел. 3–38–16.

Подобається    0