«Спешу распрощаться!»

16‑го листопада відбулася остання — 28‑ма — сесія районної ради п’ятого скликання. У сесійній залі, як завжди, багато сміялися. А ще — спішили попрощатися із депутатами, яких не обрали на новий строк.
Знаючи результати голосування, депутати вже чітко уявляли — кого із своїх колег вони побачать у новій раді, а з ким із сумом (частіше — із радістю — авт.) розпрощаються. Але прямо про це ніхто не говорив. Просто це відчувалося із своєрідної атмосфери сесії. Часто когось із надміру галасливих депутатів ніхто і не намагався перебити. Мовляв, не довго йому ще тут сидіти — нехай покричить останній раз.
Але наостанок усім депутатам належало ще і попрацювати разом. Слід зазначити, що порядок денний цього разу був зовсім куценьким і народні обранці «розправилися» із ним за годину із лишнім. Як завжди, не виникло питань до начальника фінуправління Любові Кибкало, яка доповідала із питань бюджету. Не заперечували депутати і проти виплати компенсацій жителям району, постраждалим від стихії. А от питання п’яте — про продовження контракту із керівником комунального підприємства «Архітектор» Олександром Вакулою — несподівано викликало обговорення. Тон задав, як, зрештою, і завжди, сам голова районної ради Юрій Лебедин. Він, зокрема, згадав архітектору про так і не відкритий у Драбинівці дитячий садок. І запропонував депутатам продовжити контракт на строк усього 3 місяці.
— Детей сорок, а Вакула один! Кто весит більше? — запитав Юрій Лебедин. — Мы продолжим контракт, а дети всё так же будут ездить в садик в Андреевку!
Депутат Олександр Тарашевський додав обговоренню гумористичного забарвлення.
— А давайте ми, як трезвенники, відкриємо садік у вашому кафе! — запропонував Олександр Казимирович.
Юрій Лебедин таку пропозицію зустрів щирим сміхом.
— Мы, как трезвенники — это кто?! Это вы, Кива, Янко и Замула? Или вы и нас с Шовкоплясом туда посчитали? —сміючись, поцікавився голова районної ради.
Обговорення на цьому, власне, закінчилося. Олександр Вакула пообіцяв питання із садком вирішити. Голова районної ради змінив гнів на милість, і депутати своїм голосуванням продовжили контракт.
Далі депутати проголосували «за» нагородження почесною відзнакою Новосанжарської районної ради «За заслуги» видатного поета і земляка Бориса Олійника. Тут теж не обійшлося без обговорення. Депутат Сергій Рак запропонував окрім відзнаки презентувати Борису Іллічу ще й іменний годинник. Але Юрій Лебедин заперечив.
— Такие скромные часы человеку такого уровня дарить несерьёзно!
— Так давайте подаруємо дорогі!
— А дорогие наш бюджет не выдержит!
Зачитуючи наступний пункт порядку денного, Юрій Якович помилився і «перескочив» одне питання. Депутати швидко вказали йому на помилку. Юрій Лебедин виправився і прокоментував власну поспішність по-своєму:
— Видите? Спешу распрощаться!
У «Різному» перед депутатами виступив заступник голови районної ради Борис Федоренко. Він попрохав у своїх колег допомоги у досить непростій ситуації. Справа в тому, що Апеляційний суд міста Полтава поновив на посаді колишнього головного лікаря Новосанжарської ЦРЛ Василя Дригу. З одного боку, керівництво районної ради повинно б допомогти йому повернутися на займану посаду. А з іншого боку — це ж керівництво планує спочатку дочекатися рішення Верховного суду, який остаточно визнає правоту за тією чи іншою стороною. Отже, Борис Федоренко прохав депутатів проголосувати за рішення, яким вони відклали б розгляд питання поновлення Василя Дриги на посаді до рішення Верховного суду. А вже після цього рішення  розглянули на сесії. Ця пропозиція викликала шквал критики з боку представників опозиції. Зокрема, Сергій Рак задав керівництву ради начебто дуже резонне запитання:
— Який сенс має наше нинішнє голосування? Якщо суд визнає правоту Дриги, ми змушені будемо його поновити. Якщо не визнає — він не зможе добиватися поновлення. Як суд прийме, так і буде!
Голова районної ради із аргументом погодився. Але, не зважаючи на це, більшість проголосувала «за». І питання Дриги таким чином надалі залишилося «у повітрі». Принаймні, до прийняття Верховним судом конкретного рішення.
Наостанок депутат від УНП Тетяна Десятун нагадала Юрію Лебедину про свій запит, поданий на минулій сесії. На нього обіцяли дати відповідь на наступній сесії.
— Мы сейчас не готовы ответить, — відповів Юрій Якович. — Следующий голова даст ответ.
З першого погляду відповідь нібито цілком нормальна. Але, якщо дослухатись до інтонації голосу Юрія Лебедина, напевно можна вловити нотки іронії. Адже ні для кого не секрет, що за нового голови ради Тетяна Десятун не буде депутатом. Так що і запити якісь давати вже не зможе. А, тим більше, вимагати на них якоїсь відповіді.
Після закінчення питань порядку денного і традиційного гімну депутати виходять на вулицю і гуртом фотографуються — на згадку. Але, знову ж таки, на пам’ятному знімку не буде значної частини представників опозиції.
На цьому каденція районної ради п’ятого скликання закінчується. Незабаром у стінах сесійної зали зберуться нові та старі-нові депутати. І оберуть собі нового голову. Яким точно буде не Юрій Лебедин. А от хто ним стане — дізнаємось зовсім скоро.

Депутатизми :)
— А хто це стільки дітей наробив у тій Драбинівці?
— На что вы намекаете?! Я бываю редко!
— Та для того часу потрібно небагато!
* * *
— Фуршет будет! В «Разном»!
* * *
— Я читала ваше інтерв’ю в газеті. Так плакала від жалості! Такого человека потеряли!

Подобається    0