Ті гроші вже прокляті

Прочитали ми, жителі вулиці Леніна, що у Біликах(Кобеляцький район), статтю нашого земляка Івана Гадючко і страшенно обурились. Автор примудрився повністю перекрутити дійсність ситуації, як вигідно йому. Послухати Гадючка, так йому медаль чи орден потрібно вручати. Насправді ж все відбувалось зовсім не так. І ми живі люди можемо це засвідчити. Почнемо здалеку. Доля батька і сина Зарубіних, що жили в Біликах, не була щасливою. Почуття жалю переповнювало всіх, хто бачив, як по селищу дибуляла ця нещасна парочка – обоє зігнуті, з ціпочками, у старенькому одязі. І опікувалась цими людьми лише наш селищний депутат Людмила Завалій. Вона кілька разів зверталася до влади селища, в тому числі й до Івана Гадючко, як голови громадського формування по підтриманню правопорядку, щоб звернути увагу на стан цих двох біличан. Але ніхто не відреагував. Тоді Людмила Завалій взялась за справу самостійно. Вона найняла власним коштом легковий автомобіль і повезла Зарубіних в Кобеляки по інстанціях. У райцентрі, на відміну від селищної влади, знайшли час зайнятися проблемами людей. Виявилось, що у батька й сина є великі борги по оплаті за спожиту електроенергію, газ, воду, проблеми з документами на будинок та з пропискою. Завалій вдалося домовитися, щоб людям і світло підключили і борги реструктуризували. Допомогла депутат своїм виборцям і поділившись одягом, посадила їм город. Але вона не могла вплинути на циган, які грабували й били Зарубіних, забирали в них гроші. Для вирішення цих питань у нас є міліція і громадське формування, яке донедавна очолював Іван Гадючко. Та чомусь Іван Григорович не виявляв великої активності. Не пише він про це і в своїй статті. А ось в квітні-травні 2009 року, після смерті Миколи Зарубіна селищна влада в особі тодішнього секретаря ради Вікторії Макогон та Івана Гадючко таки «заворушилась». Але покійного, як годиться, так і не поховали. Машина з тілом навіть біля двору, де жив покійний, не зупинилась. Натомість незрозумілі речі стали відбуватись навколо грошей на поховання. Спочатку Вікторія Макогон оформила довідку на їх отримання на Урізченко. А потім чомусь передумала і переоформила документи на Івана Гадючко. Іван Григорович в своїй публікації натякає на те, що з’явилось чимало бажаючих «притулитись» до суми в 6600 гривень, які держава виділяє на поховання. А його «активність» бува з тими грошима не пов’язана? На похорон пішло, можливо, гривень 800. А де інша частина суми? Сусіди нещасного Павла Зарубіна, сім’ї Ганжа, Шипіло, Романко, Соломко, Бабкіни, все та ж Людмила Завалій, носили Павлові хліб, чай, цукор, ділились одягом. А ось Вікторії Макогон та Івана Гадючко ми там не помічали. Хоча ні, Іван Григорович нібито привозив Павлові Зарубіну гроші. Аж 20 гривень. Це із шести тисяч, Іване Григоровичу? Людмила Завалій тим часом добилась, щоб синові віддали свідоцтво про смерть батька, клопочеться, щоб інваліду повернули паспорт. Так хто ж насправді думає про нещасну людину, а хто лише про гроші? Звертаємось до всіх жителів селища Білики з проханням допомогти Павлові Зарубіну. Знаємо, що всім їм нелегко – немає роботи, немає впевненості у завтрашньому дні. Але ще є здоров’я, є якісь запаси. Тож, давайте поділимось з людиною. Останнє віддавати не потрібно, але якимось одягом, продуктами поділитись можна. А там, будемо сподіватись, і оті вже неодноразово прокляті гроші, повернуть Павлу Зарубіну.

Подобається    0