Кобеляки у небезпеці
Нещодавно довелося мені побувати на міських очисних спорудах. Причина, яка туди привела — банальна. Поряд із моїм домом на вулиці Ветеринарній прямо посеред проїжджої частини викрали каналізаційний люк. Щоб знайти йому заміну, довелося поїздити по місту, по різних інстанціях та установах, у тому числі побувати і на території очисних споруд. Замінити люк так і не вдалося, натомість його пошуки збагатили новими враженнями.
І враження ці — неприємні. Побачене не території міських очисних споруд вразило, примусило задуматися, згадати історію і написати цю статтю. Адже якщо не бити на сполох, якщо місцева влада не схаменеться і не почне щось робити, то в найближчі роки Кобелякам загрожуватиме серйозна небезпека. Аж до екологічної катастрофи місцевого масштабу.
Проблема очисних споруд мені близька не лише як патріоту Кобеляк. У свій час мені довелося брати безпосередню участь у їх будівництві.
У середині 70‑х років минулого століття було заплановане чергове розширення виробництва в райоб’єднанні «Сільгосптехніка». Я в той час працював на цьому підприємстві завідуючим виробництвом. Згідно із технічною документацією, для того, щоб спорудити і запустити в дію новий цех, потрібно було збудувати очисні споруди. Виробництво те в дію так і не запустили, але проект міських очисних споруд виготовили. То був перший крок.
Місто і район у 80‑ті жили і розвивалися бурхливими темпами. Тоді кожного року розпочинали якусь новобудову. Це не сьогоднішні часи, коли кожного року з’являється нова руїна. І ось у 1982 році розпочалося будівництво готелю «Ворскла». У планах було спорудження кількох багатоповерхових будинків. Але керівництво полтавського облвиконкому поставило чітку вимогу — ніяких новобудов без спорудження очисних споруд. Ось тут і став у нагоді вже готовий проект. Не буду описувати всіх перипетій того будівництва. Скажу лише, що йшло воно досить тяжко. Гроші виділяли, як кажуть, «по граминочці». Пришвидшити темпи будівництва допомогла всеукраїнська трагедія. У 1986 році стався вибух на Чорнобильській АЕС. І держава почала прискіпливіше ставитися до всіх екологічних проблем, виділяти більше коштів на проекти, покликані зберігати довкілля. Дали гроші і на добудову очисних споруд у Кобеляках. І у 1987 році вони були запущені в експлуатацію.
Нібито все добре, але… Очисні споруди в Кобеляках працюють за проектом 1975 року. Звичайно ж, вони за 35 років і морально, і фізично застріли і не відповідають вимогам сьогодення. Це перша проблема. Друга — це варварське ставлення невеличкої частини кобелячан до каналізаційної системи в цілому. Через крадіжки люків у відкриті колодязі потрапляє різний непотріб. Більше того — нерозумні і недалекоглядні громадяни й самі вкидають туди сміття. Третя і, можливо, найголовніша проблема — байдужість, споглядальна позиція з боку місцевої влади. Так, очисні споруда належать обласному комунальному підприємству «Полтававодоканал». І нібито можна вирішення всіх проблемних питань цілком перекласти на плечі полтавців. Але ж в разі катастрофи лайном, вибачте за натуралізм, заливатиме не обласний центр, а Кобеляки.
Що ж робити, як діяти? Безумовно, повинна почати діяти місцева влада. І міська, і районна. Першочерговим завданням є встановлення люків на всіх, без винятку, каналізаційних колодязях. Крадуть металеві — встановлюйте гумові, пластикові, бетонні. Технологій нині вистачає.
Щодо реконструкції очисних споруд. Якщо на це не вистачає грошей у міському та районному бюджетах, можна добитися виділення коштів із бюджету області. Благо інтереси району в обласній раді представляють троє місцевих обранців, двоє з яких — Анатолій Шкарбан і Петро Маник — живуть у Кобеляках.
І наостанок хочу звернутися до тих, хто краде люки. І до тих, хто їх закупляє на пунктах прийому металобрухту. Схаменіться, люди! Заробивши сьогодні «десятку» гривень, ви робите неоціненний «внесок» у знищення міської каналізації. А після можливої катастрофи отримаєте збитки у сотні і тисячі. А якщо захворіє чи помре після спалаху інфекційної хвороби хтось із ваших рідних? Це в грошах не порахуєш.
Час задуматися і рядовим кобелячанам, і людям, наділеним владою. Не зроблять цього, нехай потім не говорять, що їх ніхто не попереджав про небезпеку.
І враження ці — неприємні. Побачене не території міських очисних споруд вразило, примусило задуматися, згадати історію і написати цю статтю. Адже якщо не бити на сполох, якщо місцева влада не схаменеться і не почне щось робити, то в найближчі роки Кобелякам загрожуватиме серйозна небезпека. Аж до екологічної катастрофи місцевого масштабу.
Проблема очисних споруд мені близька не лише як патріоту Кобеляк. У свій час мені довелося брати безпосередню участь у їх будівництві.
У середині 70‑х років минулого століття було заплановане чергове розширення виробництва в райоб’єднанні «Сільгосптехніка». Я в той час працював на цьому підприємстві завідуючим виробництвом. Згідно із технічною документацією, для того, щоб спорудити і запустити в дію новий цех, потрібно було збудувати очисні споруди. Виробництво те в дію так і не запустили, але проект міських очисних споруд виготовили. То був перший крок.
Місто і район у 80‑ті жили і розвивалися бурхливими темпами. Тоді кожного року розпочинали якусь новобудову. Це не сьогоднішні часи, коли кожного року з’являється нова руїна. І ось у 1982 році розпочалося будівництво готелю «Ворскла». У планах було спорудження кількох багатоповерхових будинків. Але керівництво полтавського облвиконкому поставило чітку вимогу — ніяких новобудов без спорудження очисних споруд. Ось тут і став у нагоді вже готовий проект. Не буду описувати всіх перипетій того будівництва. Скажу лише, що йшло воно досить тяжко. Гроші виділяли, як кажуть, «по граминочці». Пришвидшити темпи будівництва допомогла всеукраїнська трагедія. У 1986 році стався вибух на Чорнобильській АЕС. І держава почала прискіпливіше ставитися до всіх екологічних проблем, виділяти більше коштів на проекти, покликані зберігати довкілля. Дали гроші і на добудову очисних споруд у Кобеляках. І у 1987 році вони були запущені в експлуатацію.
Нібито все добре, але… Очисні споруди в Кобеляках працюють за проектом 1975 року. Звичайно ж, вони за 35 років і морально, і фізично застріли і не відповідають вимогам сьогодення. Це перша проблема. Друга — це варварське ставлення невеличкої частини кобелячан до каналізаційної системи в цілому. Через крадіжки люків у відкриті колодязі потрапляє різний непотріб. Більше того — нерозумні і недалекоглядні громадяни й самі вкидають туди сміття. Третя і, можливо, найголовніша проблема — байдужість, споглядальна позиція з боку місцевої влади. Так, очисні споруда належать обласному комунальному підприємству «Полтававодоканал». І нібито можна вирішення всіх проблемних питань цілком перекласти на плечі полтавців. Але ж в разі катастрофи лайном, вибачте за натуралізм, заливатиме не обласний центр, а Кобеляки.
Що ж робити, як діяти? Безумовно, повинна почати діяти місцева влада. І міська, і районна. Першочерговим завданням є встановлення люків на всіх, без винятку, каналізаційних колодязях. Крадуть металеві — встановлюйте гумові, пластикові, бетонні. Технологій нині вистачає.
Щодо реконструкції очисних споруд. Якщо на це не вистачає грошей у міському та районному бюджетах, можна добитися виділення коштів із бюджету області. Благо інтереси району в обласній раді представляють троє місцевих обранців, двоє з яких — Анатолій Шкарбан і Петро Маник — живуть у Кобеляках.
І наостанок хочу звернутися до тих, хто краде люки. І до тих, хто їх закупляє на пунктах прийому металобрухту. Схаменіться, люди! Заробивши сьогодні «десятку» гривень, ви робите неоціненний «внесок» у знищення міської каналізації. А після можливої катастрофи отримаєте збитки у сотні і тисячі. А якщо захворіє чи помре після спалаху інфекційної хвороби хтось із ваших рідних? Це в грошах не порахуєш.
Час задуматися і рядовим кобелячанам, і людям, наділеним владою. Не зроблять цього, нехай потім не говорять, що їх ніхто не попереджав про небезпеку.
17 грудня 2010, 15:47 | Кобеляки | Суспільство
Додати коментар