Ревнивець вилами заколов товариша
Злость — скорее спутница глупости, нежели ума. (Дюкло)
Невелике село Мар’янівка Чорнобаївського району на Черкащщині знаходиться неподалік села Старий Іржавець Оржицького району Полтавської області. На початку 80‑х років минулого століття в Мар’янівці проживали 35‑річний Іван Кривенко та сорокарічний Микола Савченко. Обоє працювали в місцевому колгоспі фуражирами, приятелювали. У Миколи все в житті складалося добре: мав красуню-дружину та 8‑річного сина. А ось у Івана через надмірну пристрасть до горілки життя не складалося. Дружина з 3‑річним сином його покинула і проживала у батьків в одному із сіл Сумської області. Інколи Микола запрошував товариша до себе пообідати, а той допомагав чимось по господарству — то замок вріже, то електропроводку полагодить. Микола цього робити не вмів. Під час таких відвідин господар помічав, що його дружина аж занадто приязно відгукується про роботу Івана та ще й підсовує тому під час обіду ласі шматочки. Миколі це не зовсім подобалося, про що він на самоті казав Марії. Але та тільки сміялася та заспокоювала чоловіка.
Робота фуражирів була нескладною, хоча й вимагала фізичної сили та працелюбності. Їм потрібно було кожного дня, ще до сходу сонця, повичищати в корівнику та завезти худобі корми. Уже до обіду, а то й раніше, вони з роботою справлялися і могли займатися своїми справами. Це влаштовувало обох. Можна було трішки піднатужитися і працювати по одному, напарник тоді мав зайвий вихідний. Часто вони так і робили. Бувало й по півмісяця працював один, а інший потім відробляв.
У першій половині липня 1982 року одного ранку Іван на роботу не вийшов. На запитання доярок, де він подівся, Микола сказав, що Іван поїхав до дружини в Сумську область і повернеться не скоро…
25 липня 1982 року двоє жителів села Старий іржавець випасали сільську череду корів біля межі мар’янівських земель. Поряд знаходився великий кагат гною. Несподівано худоба скупчилася біля нього, ногами й рогами стала гребтися в гною та скажено ревти. З великими труднощами пастухи відігнали корів з цього місця. Придивившись, один із них побачив людську руку, що стирчала з гною…
На місце виявлення трупа невідомої людини без затримки виїхала слідчо-оперативна група на чолі з автором. До складу групи також увійшли начальник Оржицького райвідділу міліції А.Іванченко, слідчий прокуратури цього ж району В. Загребельний та працівники кримінально розшуку. А поскільки тіло було знайдене на межі Полтавської і Черкаської областей, сюди прибули і правоохоронці Чорнобаївського району. У цей же день було встановлено, що в купі гною знайдено труп нещодавно зниклого Івана Кривенка.
…Коли Савченка затримали та запитали, де його напарник, то він не відпирався і відразу детально розповів, як і чому це трапилося. 12 липня 1982 року було релігійне свято Петра і Павла. Ще зранку Микола з Іваном, з метою відсвяткувати цей день, купили дві пляшки горілки та закуску. Близько дванадцятої години відвезли останній віз гною і тут же, біля лісосмуги, сіли обідати.
У ході бесіди, коли обидва вже захмеліли, Іван сказав, що дружина в Миколи — справжня красуня, вона йому дуже подобається і якби мав таку, то на руках її б носив і горілки не пив. А потім, мабуть, жартома, запропонував: «Віддай її мені!». Не зрозумівши такого занадто сміливого жарту, Микола кулаком ударив напарника в обличчя, а той, у свою чергу, схопив вила та вдарив ними по ребрах Миколу. Оскаженівши від болю та люті, останній ухопив свої вила, що лежали поряд, встромив їх у живіт Івану. Застогнавши, той схопився за держак, намагаючись їх витягти із себе, але сили покинули чоловіка і він упав на землю, благаючи ревнивця не вбивати його. Але той, з потьмареним розумом, ще декілька разів загнав свою страшну зброю в тіло конаючого Івана, зупинившись лише тоді, коли той уже не подавав ознак життя.
Усвідомивши, що накоїв, Микола тремтячими руками потяг тіло до кагату гною. Там руками та вилами вигріб яму до півметра глибиною і поклав туди тіло. Потім нарвав оберемок різного бур’яну, прикрив ним труп та закидав яму.
Поскільки ця справа була підслідна прокуратурі Чорнобаївського району, там її і закінчили. Микола Савченко за вбивство з особливою жорстокістю отримав 15 років позбавлення волі суворого режиму. Його дружина знову вийшла заміж і виїхала з села. Так в одну мить непоганий чоловік через тваринну злість загубив товариша та своє благополучне життя.
Невелике село Мар’янівка Чорнобаївського району на Черкащщині знаходиться неподалік села Старий Іржавець Оржицького району Полтавської області. На початку 80‑х років минулого століття в Мар’янівці проживали 35‑річний Іван Кривенко та сорокарічний Микола Савченко. Обоє працювали в місцевому колгоспі фуражирами, приятелювали. У Миколи все в житті складалося добре: мав красуню-дружину та 8‑річного сина. А ось у Івана через надмірну пристрасть до горілки життя не складалося. Дружина з 3‑річним сином його покинула і проживала у батьків в одному із сіл Сумської області. Інколи Микола запрошував товариша до себе пообідати, а той допомагав чимось по господарству — то замок вріже, то електропроводку полагодить. Микола цього робити не вмів. Під час таких відвідин господар помічав, що його дружина аж занадто приязно відгукується про роботу Івана та ще й підсовує тому під час обіду ласі шматочки. Миколі це не зовсім подобалося, про що він на самоті казав Марії. Але та тільки сміялася та заспокоювала чоловіка.
Робота фуражирів була нескладною, хоча й вимагала фізичної сили та працелюбності. Їм потрібно було кожного дня, ще до сходу сонця, повичищати в корівнику та завезти худобі корми. Уже до обіду, а то й раніше, вони з роботою справлялися і могли займатися своїми справами. Це влаштовувало обох. Можна було трішки піднатужитися і працювати по одному, напарник тоді мав зайвий вихідний. Часто вони так і робили. Бувало й по півмісяця працював один, а інший потім відробляв.
У першій половині липня 1982 року одного ранку Іван на роботу не вийшов. На запитання доярок, де він подівся, Микола сказав, що Іван поїхав до дружини в Сумську область і повернеться не скоро…
25 липня 1982 року двоє жителів села Старий іржавець випасали сільську череду корів біля межі мар’янівських земель. Поряд знаходився великий кагат гною. Несподівано худоба скупчилася біля нього, ногами й рогами стала гребтися в гною та скажено ревти. З великими труднощами пастухи відігнали корів з цього місця. Придивившись, один із них побачив людську руку, що стирчала з гною…
На місце виявлення трупа невідомої людини без затримки виїхала слідчо-оперативна група на чолі з автором. До складу групи також увійшли начальник Оржицького райвідділу міліції А.Іванченко, слідчий прокуратури цього ж району В. Загребельний та працівники кримінально розшуку. А поскільки тіло було знайдене на межі Полтавської і Черкаської областей, сюди прибули і правоохоронці Чорнобаївського району. У цей же день було встановлено, що в купі гною знайдено труп нещодавно зниклого Івана Кривенка.
…Коли Савченка затримали та запитали, де його напарник, то він не відпирався і відразу детально розповів, як і чому це трапилося. 12 липня 1982 року було релігійне свято Петра і Павла. Ще зранку Микола з Іваном, з метою відсвяткувати цей день, купили дві пляшки горілки та закуску. Близько дванадцятої години відвезли останній віз гною і тут же, біля лісосмуги, сіли обідати.
У ході бесіди, коли обидва вже захмеліли, Іван сказав, що дружина в Миколи — справжня красуня, вона йому дуже подобається і якби мав таку, то на руках її б носив і горілки не пив. А потім, мабуть, жартома, запропонував: «Віддай її мені!». Не зрозумівши такого занадто сміливого жарту, Микола кулаком ударив напарника в обличчя, а той, у свою чергу, схопив вила та вдарив ними по ребрах Миколу. Оскаженівши від болю та люті, останній ухопив свої вила, що лежали поряд, встромив їх у живіт Івану. Застогнавши, той схопився за держак, намагаючись їх витягти із себе, але сили покинули чоловіка і він упав на землю, благаючи ревнивця не вбивати його. Але той, з потьмареним розумом, ще декілька разів загнав свою страшну зброю в тіло конаючого Івана, зупинившись лише тоді, коли той уже не подавав ознак життя.
Усвідомивши, що накоїв, Микола тремтячими руками потяг тіло до кагату гною. Там руками та вилами вигріб яму до півметра глибиною і поклав туди тіло. Потім нарвав оберемок різного бур’яну, прикрив ним труп та закидав яму.
Поскільки ця справа була підслідна прокуратурі Чорнобаївського району, там її і закінчили. Микола Савченко за вбивство з особливою жорстокістю отримав 15 років позбавлення волі суворого режиму. Його дружина знову вийшла заміж і виїхала з села. Так в одну мить непоганий чоловік через тваринну злість загубив товариша та своє благополучне життя.
Додати коментар