Історія щасливої студентки

Нещодавно українці святкували день студента. Проте не кожен студент задоволений закладом, у якому навчається. Буває, викладачі викладаються не на «повну», а умови життя в гуртожитку бажають кращого… Зі мною трапилося інакше.
Усе дитинство і юність я жила в Кобеляках. Потім вступила до Харківського державного технічного університету будівництва та архітектури. Уже четвертий рік навчаюся в улюбленому закладі за улюбленою спеціальністю. Коли була школяркою, ніколи й не подумала б, що мріятиму про те, що стану аспіранткою (а це обов’язково буде!). Нині я з бажанням пишу наукові роботи, частина з них публікувалась в університетських газетах і журналах. З бажанням брала участь у Всеукраїнському студентському конкурсі. Багато читаю, пишу… Встигаю самостійно й на навчання заробляти: працюю у вільний від занять час на своїй кафедрі за спеціальністю.
Викладачі вселяють у нас, студентів, віру в те, що обов’язково знайдемо роботу за фахом, бо скільки спеціалістів — фінансистів потрібно нашій державі! Я ніколи не думала, що завідувач кафедрою Віталій Успаленко (йому за 60 років) стане мені ніби другим батьком чи дідусем. Такий він турботливий, добрий, знаючий. Опікується за кожного з студентів, гарантує працевлаштування в банківських установах. Сам він — випускник Харківського авіаційного інституту. Після закінчення аспірантури та захисту кандидатської, з 1997 року обіймає посаду завідувача кафедри біржової, страхової та банківської справи. За його участю у 2000 році відкрита нова спеціальність «Фінанси». Завідувач кафедри постійно працює над підвищенням свого професійного рівня, багато сил віддає розробці учбових програм, підготовці аспірантів, організаційно-педагогічній роботі. Автор більш ніж 126 наукових публікацій. Нам, студентам, він — справжній зразок людини! А як цікаво проходять у нашому закладі вечори відпочинку, різні свята… А яким гарним є наш гуртожиток!
Раджу вам, мої молодші друзі — земляки, вступати до закладу, назву якого я пишу з великої літери, бо він — один з найкращих на Україні. Погодьтесь, що зараз порівняно небагато державних вищих навчальних закладів. Чому вступила саме до нього? Мабуть тому, що люблю колишню столицю України — місто Харків, бо воно гарне собою, і люди в ньому щирі й розумні, й сестричка моя вчилась там. Батьки ж порадили мені: «Якщо хочеш навчатися в Харкові, то вступай до Харківського державного технічного університету будівництва та архітектури на спеціальність «Фінанси та кредит». Я щаслива, що колись прислухалася до їх поради.

Подобається    0