Воєнний випускний для новосанжарських учнів

З нагоди Дня захисника Вітчизни у Новосанжарському НВК влаштували імпровізований випускний.
Ідея проведення такого свята виникла у класного керівника 11-В класу Наталії Олександрівни Інзик. Її з радістю підтримали учні, які за короткий час підготували цікаву програму. Її і винесли на розсуд учнів та педагогів НВК, які зібралися у актовому залі школи. Учні 11-В — випускники року 2011-го — у своїх виступах згадали своїх дідів-прадідів — випускників року 1941-го. Року початку війни… Тим, передвоєнним, випускникам усі мрії, плани та задуми перекреслила війна. Їх — випускників 41-го — було 31. Частина з них так і не повернулась із фронтів Великої Вітчизняної. Частина зазнала бід та поневірянь на примусових роботах у Німеччині. Ті ж, хто вижив у горнилі війни та лишився живий, вперше зібрались разом 1971-го року. Тоді про зустріч випускників 41-го навіть писав кореспондент «Огонька». Після того цей клас зустрівся іще 5 разів. І до 70-річчя їх випуску, до нинішнього року 2011-го, дожили лише четверо… Одна з них — мати Наталії Інзик. Тому Наталія Олександрівна й вирішила разом із своїми учнями нагадати про той воєнний випускний.
Учні 11-В провели велику роботу. Дізнались про долю кожного із 31-го випускників того класу. А потім на сцені спробували відтворити дух того 41-го року, обпаленого війною та розбурханого вибухами снарядів та ревом ворожих літаків. Сучасні учні, одягнуті у гімнастерки та пілотки, співали воєнні «Катюшу» та «Молдованку», танцювали старий-добрий вальс та ставили на сцені короткі сценки. Можливо, десь трішки не вистачало вокальних даних чи акторської майстерності, але це компенсувалося бажанням та енергійністю майбутніх цьогорічних випускників. А головним гаслом, яке проходило через їхні виступи, було: «Нам не треба війни!».
Після того, як годинний «випускний» завершився, учні 11-В подякували глядачам та залишили сцену, а їхній керівник Наталія Інзик поділилась враженнями від їх виступу.
— Я рада, що наші діти у такий спосіб пригадали тих випускників семидесятирічної давнини, — сказала Наталія Олександрівна. — І сподіваюся, що вони і на своєму справжньому випускному згадають про тих, у кого закінчення школи видалося не таким безтурботним та безхмарним і чию юність так безжально обірвала війна.

Подобається    0