Кому потрібне органічне землеробство?

На це питання намагалися дати відповідь учасники «круглого столу», який пройшов минулого тижня у Новосанжарській райдержадміністрації.
Перед початком засідання «круглого столу» деякі його учасники стоять біля входу до малого залу і обмінюються думками. Серед присутніх — і двоє фермерів-картоплярів із Малого Кобелячка. Вони говорять, що цього року попит на насіннєву картоплю високий, як ніколи.
— Нам зараз реклама не потрібна, — говорить один із них, — перший дзвінок щодо картоплі був якраз 1-го січня! Відтоді — не менше 60 дзвінків на день.
За кілька хвилин усіх запрошують зайняти місця навколо круглого (чи то пак овального) столу. Відкриває засідання перший заступник голови Новосанжарської райдержадміністрації Володимир Тараненко. Він говорить, що для того, аби обговорити переваги та недоліки органічного землеробства, на зустріч запросили представників влади, сільських голів, науковців, фермерів та одноосібників.
Першим перед присутніми виступає заступник головного лікаря Новосанжарської ЦРЛ Володимир Тур. Він розповідає про те, що через використання під час сільськогосподарських робіт різних ядохімікатів, нітратів часто призводить до захворювань. Виготовлення екологічно чистої продукції повинно було б вирішити цю проблему.
Продовжує обговорення завідуючий кафедрою психології Полтавського педуніверситету Володимир Моргун. Він багато розповідає про життя свого батька — Федора Моргуна, який, перебуваючи на посаді першого секретаря обкому, намагався перевести Полтавщину на безвідвальний обробіток ґрунту. Тоді його прогресивні ідеї не знайшли належної підтримки, але час довів правоту Федора Моргуна. Так нині у Новосанжарському районі 90 відсотків земель обробляється безвідвальним методом. Але щоб повністю перейти до органічного землеробства, мало просто відмовитися від оранки полів.
А от що для цього потрібно — розповідав Павло Писаренко, професор, завкафедрою Полтавського аграрного університету.
— Органічним вважається таке землеробство, при якому ми використовуємо лише природні ресурси, — пояснив науковець, — але перехід до нього є не таким простим. Була вже одна спроба прийняти з цього приводу закон, але вона не увінчалася успіхом. Зараз триває друга спроба, і я певен, що до 2012-го року такий закон приймуть.
Природні ресурси — це значить ніяких гербіцидів та інших протруйників, які не лише знищують бур’яни, але і потім відкладаються і у готовій продукції, і у ґрунті. «А як же при безвідвалці та ще й без гербіцидів?», — запитав хтось із присутніх.
— Це можливо, — впевнено відповів Павло Писаренко, — для цього потрібно не рік і не два, але за допомогою наукового підходу можна повністю очистити поле від бур’яну без використання протруйників.
У нинішніх умовах більшість землевласників просто нехтують рекомендаціями науковців. Не проводять сівозміну, з року в рік засіваючи поля одними і тими ж самими культурами. Свою поведінку вони аргументують просто — сіємо те, що краще продається. Саме економічний фактор є найбільш гальмуючим та стримуючим при переході на органічне (природне) землеробство. Адже із використанням гербіцидів та добавок землевласник має на 30 відсотків вищу врожайність. А перехід на виробництво екологічно чистої продукції одразу ж зменшить і врожаї, і прибутки. Піти на таке добровільно навряд чи хтось наважиться, тому при переході обов’язково потрібна державна підтримка та стимуляція органічного землеробства. Одним із найбільших аргументів на користь необхідності такого переходу є така собі історична довідка: 100 років тому відсоток гумусу у наших ґрунтах сягав 12 %, у наш час — 3,4–3,7 %. Ґрунти виснажуються, і якщо не зупинити цей процес сьогодні, завтра може бути вже пізно. Наостанок професор Писаренко зазначив:
— Звичайно ж, продукція, вирощена екологічно чистим способом, повинна, по-перше, мати попит на ринку, а по-друге — бути вищою за ціною. Тільки тоді у землевласників буде стимул до переходу на органічне землеробство.
Продовжив тему Микола Чепіга, землероб з Полтави, який на власній землі впродовж кількох років займається екологічно чистим вирощенням продуктів.
— Від такої роботи на землі отримуєш справжнє естетичне задоволення, — зазначив Микола Миколайович, — коли ти не тільки береш у неї, але і даєш їй щось від себе. І головна наша задача — це не лише правильно працювати на цій землі, але і привчати до цього наших дітей. Бо якщо ми їх цьому не навчимо, то у нас не буде землеробів!
Висловив свою думку і один з фермерів Малого Кобелячка — Анатолій Пісковий.
— Ми готові були б виробляти таку продукцію виключно органічним шляхом, якби на неї був попит і ми знали її кінцеву ціну, — зазначив він, — А те, що робити із підходом до обробітку землі щось потрібно — це безумовно так. Ви погляньте, скільки влітку по полях їде тракторів, які вносять пестициди. Хто їх контролює і перевіряє? А це все іде у нашу землю і там залишається.
За круглим столом було ще багато виступів та думок. Більшість із присутніх погоджувалися — перехід на органічне землеробство потрібен. А підсумував усі виступи голова райдержадміністрації Сергій Шовкопляс.
— Ми сьогодні усі вже дозріли для цього переходу, — констатував Сергій Миколайович, — звичайно, нам дуже важко вплинути на великі агроформування, у яких свої агрономічні служби, своя економічна політика, але я гадаю, що на наступну таку зустріч ми запросимо не лише фермерів, але і великих землевласників, яких також спробуємо переконати.
Після закінчення засідання «круглого столу» у автора залишилося стійке переконання — органічне землеробство у першу чергу повинно бути потрібним державі. На найвищому рівні. І якщо відповідний закон буде прийнято, тільки тоді можна буде спитати і з малих, і з великих землекористувачів.

Подобається    0