«Рубльом по харі»

«Рубльом по харі»
Чергова сесія Кобеляцької міської ради пройшла у атмосфері активного обговорення. Міські депутати багато виступали і пристрасно дискутували.
Засідання розпочалося зі звіту міського голови про роботу за 2010 рік. Микола Теренін, як член громадськості, нагадав про нагальні проблеми міста. «Треба взятися за наше місто, — каже Микола Валерійович, — Кобеляки перетворюються на велике село! Кругом свалки, люків нема, одні пам’ятники. Вирішити цю проблему можна лише одним способом — рубльом дати по харі! Почніть з мене, я не проти».
Та Олександр Ісип сказав, що кожен пам’ятник і лавочка — це спільна скарбниця нашого міста. Задля їхнього будування залучено більше 100 спонсорів. Це велика і клопітка робота.
Роман Матюхов наголосив на проведенні роботи по безхозних будинках, адже це реальна загроза життю громадян. Запропонував не давати ніякої фінансової документації без відповідного обстеження димоходів та димових шахт. Також вніс пропозицію, коли наступного разу міський голова їхатиме з робочою поїздкою до Техасу, взяти весь депутатський корпус з собою:)
Свою роботу міські обранці розпочали о 15.00. Коли на годиннику було 18.00, то депутати продовжували обговорювати лише четверте питання з двадцяти дев’яти, яке викликало за собою найбільший ажіотаж серед присутніх. Це питання стосувалося режиму роботи дитячих садків міста.
Міський голова запропонував змінити режим роботи з 7.30 до 18.00 у зв’язку з тим, що до бюджету міста не надійшли кошти на оплату праці працівникам дитячих садків у розмірі 400 тисяч гривень. Проти даної пропозиції гаряче виступили депутати Роман Матюхов, Вікторія Омельяненко, Віктор Рева та інші. Але найгарячішим був виступ завідуючої дитячим садком № 2 Любові Старостіної, яка аргументувала наступними словами: «По-перше, дитячі садки створені в інтересах громади та повинні діяти в її інтересах. А по-друге, це потягне за собою скорочення чисельності працівників педколективу і вплине на без того мізерні заробітні плати. Багато підприємств починають свою роботу із 7.00–7.30 годин ранку. Батьки фізично не встигатимуть на роботу. І та економія, яку принесе це скорочення, ніяким чином не вирішить долю боргу у 400 тисяч, а ажіотаж та негатив навколо цієї проблеми викличе бурю. Цього допустити не можна!». Виступ завідуючої підтримали батьківський та профспілковий комітети.
У результаті цієї дискусії Олександр Ісип вніс пропозицію відкласти вирішення цієї проблеми до червня, вивчити її більш досконало. За підтримку цього рішення всі депутати проголосували одноголосно.

На фото: Любов Старостіна: «Скорочення не вирішить долю боргу»


Автор: Дарія СТАРОСТІНА, «ЕХО з регіону»
20 квітня 2011, 09:39 | Кобеляки | Політика



1. Водій / 21 квітня 2011, 01:44 Цитувати
Треба взятися за наше місто, — каже Микола Валерійович, — Кобеляки перетворюються на велике село!
памятаєте з мене сміялися як я Кобеляки селом назвав? А коли я уточнив що то не помилка а прозвище яке приросло до язика, почали неповажати. А тепер, ось вам приклад, коли це прозвище уже доходить і до інших. Якщо бути реалістом, Кобеляки уже давно стали великим селом. Що вірити у це нехочеться - це інша справа.
2. Олексій / 21 квітня 2011, 13:29 Цитувати
1. Микола Гузченко пише:
«Микола Валерійович - маладєц! »

Микола Валерійович сам ще той селюк!!! І срать він хотів на громаду коли пригороджував стежку...
3. Іван / 21 квітня 2011, 18:57 Цитувати
Це точно Олексію. У нього за магазином такий срач, що йому потрібно бити не рублем, а мітлою!
4. Водій / 22 квітня 2011, 01:21 Цитувати
3. Микола Гузченко / вчора, 10:18 (с):
Ти тоді назвав місто Кобеляки селом на тій підставі, що серед твоїх дружбанів так заведено
правильно, та їх (дружбанів) не мало, тому і звичка ця (Кобеляки село) з легкістю прижилась.
Тебе спробували виправити, а ти підняв пір’я, мовляв, раз я розумака звик так казати - то так і є.
ну не треба бре. Пір'я я не піднімав, а просто зіслався знову таки на те, що давно є така звичка серед більшості моїх знайомих, яка доволі близька до істини, тому вона так легко приросла, що уже ніхто і не слідкує за нею - помилка мовляв не велика, доля правди більша.
Ти тоді, до речі, так і не зміг вмєняємо пояснити, що такого немає в Кобеляках, що має бути в місті. За якими параметрами?
Не пояснив бо не бачив сенсу пояснювати. Та взагалі то і зараз не бачу... ну та ладно. Село чи місто, видно одразу, без "параметрів". Розмова не за статус, розмова за те що в реалі. Тобі завяжи очі, висади у невідомому регіоні, і розвяжи, і одразу виникає враження, чи це місто, чи село. Кобеляки миттєво з першого погляду визивають відчуття другого, та ніяк не першого. Кобеляки мені зовсім не дарять відчуття що навколо мене місто. Того самого відчуття, котре неминуче відчуваю коли я у Полтаві, у Кременчуці, у Комсомольську, у Дніпропетровську... різницю уловив? От це і є те саме, чого немає у Кобеляках. Що це таке?, пояснити не вмію. Зможеш зрозуміти - дякую. Не зможеш - вибач, будем вважати що ти мене перетяпляпав і захистив Кобеляки. Але далі писати цей треп лише для твого задоволення, тема котрго і без пояснень "ясен пень" - мені в облом.

p.s. А так.. може я і помиляюсь, та мені здається що в першу чергу це люди котрі тут проживають. Менталітет. Знову мені пригадується той ДАІ-шник... До речі, він також назвав Кобеляки селом, коли говорив що тут такий стан людей. Може і так... може і так.
5. Господар / 22 квітня 2011, 15:25 Цитувати
8. Микола Гузченко пише:
«інші люди теж кажуть, що село. »

Кобеляки- МІСТО, наша столиця. І буду робити все, що в моїх силах, щоб це довести.
6. Водій / 25 квітня 2011, 17:47 Цитувати
17. кобелячанин / сьогодні, 15:19 (с):
Водію а ти сам звідки?
Останні два місяця щодня тутешній (крім вихідних)
7. KING / 26 квітня 2011, 10:30 Цитувати
Таня, я взагалі то мав на увазі
26. KING пише:
«доброго іноземця»

26. KING пише:
«нормального чоловіка»

а не
28. Танька пише:
«підстилка, щоб лягати під когось для того щоб виїхати»
.
Ні про що таке навіть не думав. Просто з вашого коменту я подумав, що ви проживали за кордоном тривалий час. Значить могли познайомитися там з немалою кількістю нормальних людей. А ви, видно, так, на короткочасні терміни виїжджали.

28. Танька пише:
«А ти так кажеш, бо мабудь не бачив кращого життя»

Ну може бути й таке. Але я знаю чимало людей, які також його не бачили, зате вони дивилися бразильські серіали, та всяку подібну всячину, або й не дивилися, але по чуткам "знають" що за бугром можна нічорта не робити і жити як цар. Вони навіть і думки не допускають, що помиляються. Зате ниють кожен день: "і те тут погано, і це не так і що я, такий красівий, роблю в цій гадосній Україні?" Це буває дратує. Тому то я висказав таку свою позицію.

28. Танька пише:
« "Здрасті! З роботи йдеш? Тай довго ж Ви робите. Треба вже дітей заводити та й дома сидіти"»

А це вельми цікавий приклад. Може то вони не від зла, а просто ума не мають і не задумуються що патякають?
8. кобелячанин / 26 квітня 2011, 10:46 Цитувати
30. Танька пише:
«Особисто мені хочеться, щоб порядок був не тільки в моєму дворі, а й за. »


А ви таню що для цього зробили?
9. KING / 26 квітня 2011, 16:37 Цитувати
34. кобелячанин пише:
«А когось залучити до такого ж направити на путь істінний непробували»

Знаєте, підтримаю вас, шановний Кобелячанин. Не так давно, років з 5 я сам почав помалу привчивати себе до того, щоб не срати на вулицях. Почалося все з того, що окурки почав кидати в урни, а не мимо. І просто пам'ятаю, як одного разу сидів з пивом на лавці разом з моїми друзями (про розпиття алкоголю на лавках поки що не будемо говорити) і раптово для всіх не жбурнув пусту пляшку кудись подалі, а підняв сраку і відніс до найближчої урни. Це, звісно, визвало нерозуміння у моїх друзів. Нафіг нести туди, якщо можна кинути під лавку? На сміх не піднімали, але познизували плечима.
Через тиждень ситуація повторилася: перший мій друг кинув пляшку в кущі, а я вкинув в урну. Другий мій друг, подивившись на мене, допив своє пиво і передав пляшку мені, щоб я її вкинув до урни.
Тепер після подібних посиденьок ми в обов'язковому порядку все за собою прибираємо, де б ми не були, чим викликаємо тільки, можливо, посмішку у когось, хто "не із нашої компанії". Але і цей хтось, побачивши що все робиться серйозно і його ніхто не підтримує, враз перестає посміхатися.
Тобто в результаті, як не дивно, а я таки навчив своїх друзів цьому власним прикладом. Значить приказка таки дієва. Щоправда, мабуть, не з усіма - серед людей є такі екземпляри, що навіть з-під бича не перестануть срати.

Додати коментар

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.