Ще раз про «диких» дітей

Давно такого не було, щоб зовсім маленька і, на перший погляд, чисто інформаційна стаття в «ЕХО» викликала такий резонанс. Мова йде про публікацію під назвою «Дірки від цирку», розміщену в номері від 27 листопада 2009 року. В тій публікації міський голова Олександр Ісип давав відповідь нашому журналісту з приводу пошкоджень в асфальті, які роблять працівники всіх цирків, котрі приїжджають в Кобеляки на гастролі. І, зокрема, сказав: «… Традиційно, всі цирки і атракціони розміщуються на центральній площі. Завжди так було, є і буде. Я не бачу тут ніякої проблеми і вважаю, що нашим дітям у місті дуже не вистачає розваг, щоб вони розвивались і не були дикими сільськими дітьми…» Саме слова «і не були дикими сільськими дітьми» й обурили читачів «ЕХО». Редактору на мобільний телефонували тричі. Два чоловіки, висловивши своє обурення, відмовились представлятись і протестувати публічно. А третій згодився написати листа до редакції. Лист надійшов, лист колективний. Нижче ми його друкуємо. "…Відкритий лист меру м. Кобеляки Ісипу О. М. (відгук по статті «Дірки від цирку» «Ехо Кобеляк» 27.11.2009 року) Вельмишановний пане мер. Пишуть вам обурені батьки «диких сільських дітей». Як, Ви, держслужбовець, могли так плюнути в душу? Не такі вже в нас діти і дикі, як Ви пишете. Більшість жителів міста Кобеляки вихідці із села. У Вас, в міській раді теж працюють люди із села. Що ми можемо чекати від Ющенка, від Литвина та інших політиків, які теж народились в селі? Вони і їхні діти теж «дикі»? Ми чекаємо від Вас відповіді. Такий лист ми напишемо в «Зорю Полтавщини». Жителі села Чкалово: Єгоренко, Ляшенко, Черевко, Сердюк, Мірошніченко, Пищита та інші…" Ми одразу ж звернулися за поясненням до міського голови. Ось що він сказав: «Підтверджую, що в статті не перекручений зміст моїх слів. Свою відповідь авторам листа розділю на три тези. По-перше, я прошу обурених людей ще раз уважно перечитати статтю. Я не називав діток, що живуть в селах Кобеляцького району, дикими, а говорив про те, що нам, владі, необхідно робити все для того, щоб дітки не стали дикими. Щоб вони могли бачити циркові вистави, відвідувати театри, кіно, танці. До сільських дітей я відношу і своїх. І, тому, тим більше хочу, щоб вони не здичавіли, а мали доступ до всіх благ цивілізації. По-друге. Я сам виріс у Вільховатці, тобто в селі. І тому безумовно вважаю себе дитиною із села. Так от, коли я почав навчатися, спочатку в Кобеляках, потім у Полтаві, далі — в Харкові, то помітив різницю в розвитку міських і сільських дітей. Нічого гріха таїти, міські мають значно більше переваг в доступі до знань, до культури, до розваг. Чи хтось може це заперечити? У всіх діток в Кобеляках, Біликах, Вільховатці є доступ до інтернету, до музеїв, бібліотек і театрів? А в дітей із Полтави, Дніпропетровська, Києва є. Оце саме те, що влада на всіх рівнях повинна дати дітям, якщо не рівні, то максимально наближені до рівних можливості для розвитку. І третє. Якщо мої слова дійсно когось образили, зачепили за живе, я приношу цим людям, цим батькам своє вибачення. Але водночас прошу: «Перечитайте ще раз статтю». А тепер трішки від редакції: Це дуже добре, коли люди йдуть на публічний протест проти того, що їх не влаштовує. Це дуже добре, коли вони вимагають вибачення у посадовця. Це означає, що у них є почуття власної гідності, вони є, або стають по-справжньому вільними людьми. Але дуже погано, коли люди, обурюючись у себе на кухні, або анонімно по телефону так і залишаються безіменними анонімами. Чого боятись? Чим міський голова може дошкулити жителю села? Це хіба не дикість?

Подобається    0