Щоб не купляти воду у Китаї
Знову зненацька настало літо, а з ним і нові старі проблеми з водопостачанням. Висловлю і свою точку зору з цього приводу.
Для початку повідомлю про вирішення піднятої Людмилою Пряхіною на сторінках «ЕХО» проблеми з повіркою лічильників спожитої води. Нагадаю, в статті йшлося про те, що «Водоканал» намагався включені до тарифу витрати ще раз покласти на пересічних. З цього приводу районна громадська організація українських споживачів звернулася за роз’ясненням до прокуратури району і отримала відповідь від 12.05.2011 за № 90–1455 вих-11. У ній повідомляється: «Прокуратурою району внесено протест директору ККП «Водоканал» на п. 16. пп. 7 договору про надання послуг з постачання холодної води, у результаті розгляду якого адміністрація ККП «Водоканал» внесла зміни до вказаного договору,.. ».
Пункт 16. пп.. 7 договору виглядав так: «Проводити періодичну повірку засобів обліку, їх обслуговування та ремонт, у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж за рахунок споживача». Так написано у «Правилах користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України», введених наказом Мінжитлокомунгоспу за № 190 від 2008 року. Про цей наказ ще буде сказано нижче. Тепер на п.16. пп. 7 договору внесений протест прокуратури і він, за повідомленням, вже приведений у відповідність до вимог законодавства України. Тепер перевірка лічильників обліку води буде проводитися за рахунок «Водоканалу», але лише для квартир і приватного сектора, а для юридичних осіб і приватних підприємців — за окрему плату. Звісно, обрані вами депутати можуть і відхилити протест прокурора, але то вже інша сторона медалі. Тоді будемо намагатися захистити законні права у суді. Їх, цих судів загальної юрисдикції, у нашій країні виявляється 666. Символічно, правда?
А тепер про проблеми водопостачання. Як повідомляється в «ЕХО», «на думку керівників міста, головною причиною виникнення цієї проблеми є полив городів». На мою ж думку, головною причиною є некомпетентність управлінців. При соціалізмі нас навчали: головне — облік і контроль. Тепер, при пришесті дикого капіталізму, якого більшість із нас не запрошувала, новий лозунг: «За все потрібно платити!». Але як перший, так і другий лозунги чомусь вигідні лише «тому парню». Здавалося б, усе просто: встановіть лічильники на свердловинах та у споживачів і не висловлюйте ніяких припущень, куди вода дівається. Так же «у всьому світі», будьте ж послідовними у реалізації нав’язаних вам лозунгів. Не вигідно облік заводити. «Водоканал» у нас монополіст. Дивна ситуація: здавалося б, йому вигідно більше води продати і більше заробити. Для цього потрібно не обмежувати споживання і штрафувати, а більше води продавати. А штрафи — то остання справа. Так можна штрафувати й за те, що хтось дефіцитну гречку курці згодує, по аналогії. Хоча, вирішувати проблему потрібно. Гречку у Китаї купили, воду поки що не купуємо. Вода у землі, а земля поки ще — в українців. Для розв’язання проблеми по суті потрібно не «припускати», а знати причини, що її породили. А то вже 20 років то одне припускаємо, то інше. На мою думку, створила проблему міська влада і колишнє керівництво ККП «Водоканал», необґрунтовано підвищуючи тарифи до рівня вище столичного. При цьому невдоволеним пропонувалося встановлювати лічильники. У результаті мешканці, які споживали мізерну кількість води, лічильники таки встановили, і у «Водоканалу» різко впали прибутки. Прийшлося економістам вдаватися до шахрайства і збільшувати так звані необлічені втрати води, які сягали більше 50 % при нормі 30 %. А вода як десь витікала, так і продовжувала витікати, в тому числі й безобліково на полив городів. Хоча це не факт, бо ніхто не знає, скільки її добувалося і скільки куди виливалося. Лічильники на свердловинах відсутні. Скорочення споживання води взимку і восени, а може й наведення якогось порядку в експлуатації водогону, призвело до зменшення необхідної кількості одномоментно працюючих свердловин. Графіку роботи свердловин ніхто не встановлював. Про «резервні» свердловини «забували», а то і знімали з них насоси і інше обладнання для ремонту працюючих. Кваліфіковані фахівці когось не влаштовували і їх позбавлялися. Непрацюючі свердловини замулювалися і виходили з ладу. Внаслідок такої діяльності виявилися, мабуть, вже навіки не працюючими: потужна свердловина у районі валявського садка, свердловина біля центру мануальної терапії, а на місці свердловини біля УЄГГ вже взагалі посаджений город. Буріння ж нових свердловин буде коштувати не одну сотню тисяч гривень. А хто відповість за виведення з ладу діючих свердловин? На запитання відповіді не буде. Та й про що можна говорити, коли підприємство у свій час не мало навіть ліцензії.
Який же вихід? На мою думку, на штрафах далеко не заїдемо. Це чергова модна хвиля, вбита в голови «еліті» по відомих їй каналах. І нічого з цього задуму не вийде, хіба що буде він черговим елементом скритого геноциду знедолених, як, мабуть, десь і заплановано. Ну, а якщо вже виконком прийняв «актуальне рішення», то пропоную використати його як тимчасове, для викриття злісних поливальників, і шляхом звичного для влади шантажу, як це вона робить з видачею довідок, змусити їх встановити лічильники. Закон «Про питну воду та питне водопостачання» навіть зобов’язує: «… Сприяти впровадженню засобів обліку та регулювання споживання питної води». Слідуючим кроком може бути прийняття рішення про встановлення ліміту споживання за звичайним тарифом, наприклад, у 10 куб. метрів води. При його перевищенні можна встановити, наприклад, п’ятикратний тариф і в такий спосіб зробити полив «економічно невигідним» для поливальників і вигідним для «Водоканалу». При цьому людина не позбавлятиметься можливості полити клумбу квітів чи може якийсь десяток цибулин. І були б і вовки ситі, і вівці цілі. Та й нагадувало б це не командно-адмінстративні методи, а любимі «елітою» ринкові механізми. Чи це не той випадок, коли «ринок усе відрегулює»?
І коротко, мовою арифметики. Згідно акту обласного КРУ від 05.12.2005 року № 05–21/201 «Фактично («Водоканалом») за період І-ІІІ кварталу 2005 року було видобуто 496 тис. куб. метрів води… загальна кількість абонентів — 4730, мають лічильники 2467…». Отже заокруглюючи, порахуємо: 500 000 куб. м.: 5000 абонентів: 9 місяців = 11,1 куб. м. води на одного абонента на місяць. Якщо навіть 30 % складають необлічені втрати, то і тоді на кожного абонента припадатиме більше 7 кубів води на місяць. Виходить, води у нас достатньо, проблема в організації її розумного використання. Залежить це від влади і громади. Та й від того, щоб наша «еліта» не тільки вміла малювати піраміди, а й ще б знала теорему Піфагора та табличку множення.
Р.S. Скориставшись порадою, знайшов у Інтернеті згаданий вище наказ № 190. На нього посилалися члени виконкому і керівництво «Водоканалу» при прийнятті «актуального рішення». Знайшов і п. 3.3, у якому «усе написано». Процитую його: « 3.3. У разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек. та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу». Начебто зрозуміло, але нагадаю, що закони і правила потрібно читати не справа наліво і не знизу вгору, а по-нормальному, спочатку. Тоді б виявилося, що попереду є пункт 3.1: «Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку». Отже, виходить, потрібно все-таки спочатку встановлювати засоби обліку, а коли їх немає, то проводити розрахунки у відповідності до пп..3.3, до речі, незалежно від поливу. Далі — цікавіше. Правила починаються з пункту 1. Тож іще одна цитата: «Ці Правила є обов'язковими для всіх юридичних осіб, незалежно від форм власності і підпорядкування, та фізичних осіб-підприємців…». Крапка, як полюбляв говорити наш попередній Президент. Отже, Правила, введені в дію наказом № 190, взагалі не мають ніякого відношення до «маленьких українців», які не є юридичними особами чи підприємцями. Так що чергову крапку повинна б поставити у цьому питанні прокуратура.
Для початку повідомлю про вирішення піднятої Людмилою Пряхіною на сторінках «ЕХО» проблеми з повіркою лічильників спожитої води. Нагадаю, в статті йшлося про те, що «Водоканал» намагався включені до тарифу витрати ще раз покласти на пересічних. З цього приводу районна громадська організація українських споживачів звернулася за роз’ясненням до прокуратури району і отримала відповідь від 12.05.2011 за № 90–1455 вих-11. У ній повідомляється: «Прокуратурою району внесено протест директору ККП «Водоканал» на п. 16. пп. 7 договору про надання послуг з постачання холодної води, у результаті розгляду якого адміністрація ККП «Водоканал» внесла зміни до вказаного договору,.. ».
Пункт 16. пп.. 7 договору виглядав так: «Проводити періодичну повірку засобів обліку, їх обслуговування та ремонт, у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж за рахунок споживача». Так написано у «Правилах користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України», введених наказом Мінжитлокомунгоспу за № 190 від 2008 року. Про цей наказ ще буде сказано нижче. Тепер на п.16. пп. 7 договору внесений протест прокуратури і він, за повідомленням, вже приведений у відповідність до вимог законодавства України. Тепер перевірка лічильників обліку води буде проводитися за рахунок «Водоканалу», але лише для квартир і приватного сектора, а для юридичних осіб і приватних підприємців — за окрему плату. Звісно, обрані вами депутати можуть і відхилити протест прокурора, але то вже інша сторона медалі. Тоді будемо намагатися захистити законні права у суді. Їх, цих судів загальної юрисдикції, у нашій країні виявляється 666. Символічно, правда?
А тепер про проблеми водопостачання. Як повідомляється в «ЕХО», «на думку керівників міста, головною причиною виникнення цієї проблеми є полив городів». На мою ж думку, головною причиною є некомпетентність управлінців. При соціалізмі нас навчали: головне — облік і контроль. Тепер, при пришесті дикого капіталізму, якого більшість із нас не запрошувала, новий лозунг: «За все потрібно платити!». Але як перший, так і другий лозунги чомусь вигідні лише «тому парню». Здавалося б, усе просто: встановіть лічильники на свердловинах та у споживачів і не висловлюйте ніяких припущень, куди вода дівається. Так же «у всьому світі», будьте ж послідовними у реалізації нав’язаних вам лозунгів. Не вигідно облік заводити. «Водоканал» у нас монополіст. Дивна ситуація: здавалося б, йому вигідно більше води продати і більше заробити. Для цього потрібно не обмежувати споживання і штрафувати, а більше води продавати. А штрафи — то остання справа. Так можна штрафувати й за те, що хтось дефіцитну гречку курці згодує, по аналогії. Хоча, вирішувати проблему потрібно. Гречку у Китаї купили, воду поки що не купуємо. Вода у землі, а земля поки ще — в українців. Для розв’язання проблеми по суті потрібно не «припускати», а знати причини, що її породили. А то вже 20 років то одне припускаємо, то інше. На мою думку, створила проблему міська влада і колишнє керівництво ККП «Водоканал», необґрунтовано підвищуючи тарифи до рівня вище столичного. При цьому невдоволеним пропонувалося встановлювати лічильники. У результаті мешканці, які споживали мізерну кількість води, лічильники таки встановили, і у «Водоканалу» різко впали прибутки. Прийшлося економістам вдаватися до шахрайства і збільшувати так звані необлічені втрати води, які сягали більше 50 % при нормі 30 %. А вода як десь витікала, так і продовжувала витікати, в тому числі й безобліково на полив городів. Хоча це не факт, бо ніхто не знає, скільки її добувалося і скільки куди виливалося. Лічильники на свердловинах відсутні. Скорочення споживання води взимку і восени, а може й наведення якогось порядку в експлуатації водогону, призвело до зменшення необхідної кількості одномоментно працюючих свердловин. Графіку роботи свердловин ніхто не встановлював. Про «резервні» свердловини «забували», а то і знімали з них насоси і інше обладнання для ремонту працюючих. Кваліфіковані фахівці когось не влаштовували і їх позбавлялися. Непрацюючі свердловини замулювалися і виходили з ладу. Внаслідок такої діяльності виявилися, мабуть, вже навіки не працюючими: потужна свердловина у районі валявського садка, свердловина біля центру мануальної терапії, а на місці свердловини біля УЄГГ вже взагалі посаджений город. Буріння ж нових свердловин буде коштувати не одну сотню тисяч гривень. А хто відповість за виведення з ладу діючих свердловин? На запитання відповіді не буде. Та й про що можна говорити, коли підприємство у свій час не мало навіть ліцензії.
Який же вихід? На мою думку, на штрафах далеко не заїдемо. Це чергова модна хвиля, вбита в голови «еліті» по відомих їй каналах. І нічого з цього задуму не вийде, хіба що буде він черговим елементом скритого геноциду знедолених, як, мабуть, десь і заплановано. Ну, а якщо вже виконком прийняв «актуальне рішення», то пропоную використати його як тимчасове, для викриття злісних поливальників, і шляхом звичного для влади шантажу, як це вона робить з видачею довідок, змусити їх встановити лічильники. Закон «Про питну воду та питне водопостачання» навіть зобов’язує: «… Сприяти впровадженню засобів обліку та регулювання споживання питної води». Слідуючим кроком може бути прийняття рішення про встановлення ліміту споживання за звичайним тарифом, наприклад, у 10 куб. метрів води. При його перевищенні можна встановити, наприклад, п’ятикратний тариф і в такий спосіб зробити полив «економічно невигідним» для поливальників і вигідним для «Водоканалу». При цьому людина не позбавлятиметься можливості полити клумбу квітів чи може якийсь десяток цибулин. І були б і вовки ситі, і вівці цілі. Та й нагадувало б це не командно-адмінстративні методи, а любимі «елітою» ринкові механізми. Чи це не той випадок, коли «ринок усе відрегулює»?
І коротко, мовою арифметики. Згідно акту обласного КРУ від 05.12.2005 року № 05–21/201 «Фактично («Водоканалом») за період І-ІІІ кварталу 2005 року було видобуто 496 тис. куб. метрів води… загальна кількість абонентів — 4730, мають лічильники 2467…». Отже заокруглюючи, порахуємо: 500 000 куб. м.: 5000 абонентів: 9 місяців = 11,1 куб. м. води на одного абонента на місяць. Якщо навіть 30 % складають необлічені втрати, то і тоді на кожного абонента припадатиме більше 7 кубів води на місяць. Виходить, води у нас достатньо, проблема в організації її розумного використання. Залежить це від влади і громади. Та й від того, щоб наша «еліта» не тільки вміла малювати піраміди, а й ще б знала теорему Піфагора та табличку множення.
Р.S. Скориставшись порадою, знайшов у Інтернеті згаданий вище наказ № 190. На нього посилалися члени виконкому і керівництво «Водоканалу» при прийнятті «актуального рішення». Знайшов і п. 3.3, у якому «усе написано». Процитую його: « 3.3. У разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек. та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу». Начебто зрозуміло, але нагадаю, що закони і правила потрібно читати не справа наліво і не знизу вгору, а по-нормальному, спочатку. Тоді б виявилося, що попереду є пункт 3.1: «Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку». Отже, виходить, потрібно все-таки спочатку встановлювати засоби обліку, а коли їх немає, то проводити розрахунки у відповідності до пп..3.3, до речі, незалежно від поливу. Далі — цікавіше. Правила починаються з пункту 1. Тож іще одна цитата: «Ці Правила є обов'язковими для всіх юридичних осіб, незалежно від форм власності і підпорядкування, та фізичних осіб-підприємців…». Крапка, як полюбляв говорити наш попередній Президент. Отже, Правила, введені в дію наказом № 190, взагалі не мають ніякого відношення до «маленьких українців», які не є юридичними особами чи підприємцями. Так що чергову крапку повинна б поставити у цьому питанні прокуратура.
9 червня 2011, 11:33 | Кобеляки | Суспільство
Додати коментар