Маленька історія про доброту
Нещодавно наша редакція отримала листа із села Світлогірське. Літня жінка 65 років звернулася до нас із проханням донести до читачів його зміст та головну думку. Описана в ньому історія, на перший погляд, банальна. Та, прочитавши, ми повністю зрозуміли її значимість.
Авторка листа, Зінаїда Бондаренко, розпочала свою оповідь з того, що живе у Світлогірському, але в дитинстві мешкала у селі Кишеньки. Розповідає, що коли в той час було переселення, мешканців так би мовити «порозкидало» в різні сторони. І от зараз, уже в наші дні, вона випадково почула, що до Катерини Турської (односельчанки) приїздить спільна знайома, з якою не бачилися 50 років. Звичайно що у жінки виникло бажання зустрітися з давньою подругою. Та от не все так просто… Справа в тому, що у Зінаїди Бондаренко хворі ноги і ходить вона з ціпком, тож у її 65 їй дуже важко ходити. І це могло стати причиною, яка б завадила довгоочікуваній зустрічі. Дочка категорично заборонила їй іти куди-небудь з дому. Адже відстань немаленька. Та жінку це не зупинило!
— Я не послухалася дочки та вирішила все-таки піти. Спека тоді була страшенна, ледве дійшла. Навіть перебирала у голові думки, що ця затія того не варта. Адже дорога стала тяжкою для моїх ніг. Зустрівшись, ми наговорились вдосталь. А там уже час прийшов іти додому. Вийшовши за ворота, я відчула, як і досі пече сонце, та й плюс до всього ноги болять. Сили йти не було! Коли бачу, до їхнього двору під’їжджає автомобіль. Це був наречений Вікторії Турської, дочки Катерини. Катя прошепотіла щось Сергієві на вухо і той запропонував мені допомогу. Підвезли аж до самого дому, навіть, допомогли вийти з автівки.
На цьому історія закінчилася. Та літню жінку хвилює те, що вона так і не встигла подякувати молодим людям. Героїня пише, що подумки неодноразово міркувала: скільки ж серед нас таких, чесних та безкорисливих, як Сергій (на жаль прізвища Зінаїда Бондаренко не знає).
Свого листа жінка закінчила такими словами:
— Я щиро зичу Катерині, Вікторії та Сергію щастя, здоров`я та благополуччя. Хай ніщо не затьмарює їм дорогу у майбутньому! Хай від їхньої доброти та щедрості стає кращим увесь світ!
Прочитавши цю просту історію, задумуєшся над справжніми цінностями життя. Дякуємо Зінаїді Бондаренко за надісланого листа.
Авторка листа, Зінаїда Бондаренко, розпочала свою оповідь з того, що живе у Світлогірському, але в дитинстві мешкала у селі Кишеньки. Розповідає, що коли в той час було переселення, мешканців так би мовити «порозкидало» в різні сторони. І от зараз, уже в наші дні, вона випадково почула, що до Катерини Турської (односельчанки) приїздить спільна знайома, з якою не бачилися 50 років. Звичайно що у жінки виникло бажання зустрітися з давньою подругою. Та от не все так просто… Справа в тому, що у Зінаїди Бондаренко хворі ноги і ходить вона з ціпком, тож у її 65 їй дуже важко ходити. І це могло стати причиною, яка б завадила довгоочікуваній зустрічі. Дочка категорично заборонила їй іти куди-небудь з дому. Адже відстань немаленька. Та жінку це не зупинило!
— Я не послухалася дочки та вирішила все-таки піти. Спека тоді була страшенна, ледве дійшла. Навіть перебирала у голові думки, що ця затія того не варта. Адже дорога стала тяжкою для моїх ніг. Зустрівшись, ми наговорились вдосталь. А там уже час прийшов іти додому. Вийшовши за ворота, я відчула, як і досі пече сонце, та й плюс до всього ноги болять. Сили йти не було! Коли бачу, до їхнього двору під’їжджає автомобіль. Це був наречений Вікторії Турської, дочки Катерини. Катя прошепотіла щось Сергієві на вухо і той запропонував мені допомогу. Підвезли аж до самого дому, навіть, допомогли вийти з автівки.
На цьому історія закінчилася. Та літню жінку хвилює те, що вона так і не встигла подякувати молодим людям. Героїня пише, що подумки неодноразово міркувала: скільки ж серед нас таких, чесних та безкорисливих, як Сергій (на жаль прізвища Зінаїда Бондаренко не знає).
Свого листа жінка закінчила такими словами:
— Я щиро зичу Катерині, Вікторії та Сергію щастя, здоров`я та благополуччя. Хай ніщо не затьмарює їм дорогу у майбутньому! Хай від їхньої доброти та щедрості стає кращим увесь світ!
Прочитавши цю просту історію, задумуєшся над справжніми цінностями життя. Дякуємо Зінаїді Бондаренко за надісланого листа.
Додати коментар