«Кожному по мішку цукру і по труні!»

29-го червня у селі Попове відбулася зустріч керівництва «Добробуту» із місцевими пайовиками. Останніх переконували у необхідності за п’ять днів перезаключити договори із новими орендарями землі.
Передувало цій зустрічі багато подій. Головною з них стало приєднання ПОСП «Суворова» (село Шамраївка Решетилівського району) до «Добробуту». Оскільки «Суворова» орендувало кілька сотень гектарів земель у пайовиків із Попового, то власників землі неабияк цікавив цілий ряд питань. Хто прийде на зміну добре відомому їм Сергію Дмитренку (керівнику ПОСП «Суворова»), як нові орендарі будуть розраховуватися за паї, допомагати селянам обробляти присадибні ділянки та, зрештою, чи будуть якось підтримувати соціальну сферу на селі? Питання, звичайно, важливі та актуальні. Тому незабаром після злиття «Суворова» і «Добробуту» сільський голова Попового Ольга Волоська влаштувала зустріч між пайовиками та керівництвом «Добробуту».
Доки зустріч не розпочинається, селяни гуртуються навколо лавочки, яка стоїть під одним із дворів якраз навпроти сільської ради. Переважна більшість присутніх — пенсіонери. Жінок більше, ніж чоловіків, вони ж переважно і ведуть розмову.
— А Шамраївка приїхала? — запитує одна з бабусь.
— Ні, ще не приїхала. Але сказали, що Дмитренко скоро буде.
— Та тоді я туди не піду. Там усі чужі, чого я до них ітиму?
Сергій Дмитренко дійсно приїздить за кілька хвилин і усіх запрошують до сільської ради. У залі займають місця зо два десятки селян, які мовчки напружено чекають: що ж їм розкажуть нові власники? Але спочатку слово бере Сергій Дмитренко. Він дякує людям за усі роки співпраці, упродовж яких він був орендарем їхньої землі. Він також запевняє людей, що укладені з ними договори нікуди не зникли.
— Вони є, їх нікуди на Київ не передали, як тут вже говорять у різних чутках, — переконує мешканців Попового Сергій Михайлович. — Ми можемо хоч зараз занести у сільраду ящик із договорами і показати їх вам.
Наприкінці свого виступу Дмитренко говорить, що ні за кого не агітує. Просто прохає людей прийняти виважене рішення і подумати, кому віддати в оренду свою землю. Наступним слово бере Олександр Коваленко, генеральний директор ТОВ «Добробут». Він одразу підкреслює, що приїхав не обіцяти «золоті гори», а максимально змістовно відповісти на запитання людей. Але дещо Олександр Коваленко таки обіцяє. І це «дещо» звучить досить-таки привабливо.
— У Решетилівському районі зараз виплачують 5–7 відсотків за паї. Якщо ви перезаключите із нами договори, то ми виплатимо вам 8 відсотків. Плюс 2 «бонусних» — за укладення договору. Разом буде 10! У вашому районі такий відсоток платить лише «Чиста криниця», більше немає ніде. Ті, хто не перезаключить договір, отримають 5 відсотків за діючим договором із Дмитренком. Але тоді вам виплатять 2500, а не 5000 гривень! Різниця відчутна?
Виступ Коваленка одразу викликав питання у присутніх.
— А якщо я не захочу перезаключати договір, а захочу забрати свій пай і віддати комусь іншому? — поцікавилась одна із жінок.
— Ніяких проблем, — запевнив Олександр Коваленко. — Ми збираємо урожай і з січня 2012 робіть що хочете — ніхто вас тримати не буде.
Далі керівник «Добробуту» коротко розповідає мешканцям Попового про своє підприємство. 40 тисяч гектарів землі, 2 тисячі працюючих, близько 10 тисяч пайовиків. За словами Олександра Андрійовича, до них уже приєдналися близько 200 пайовиків із Шамраївки, які вже переуклали договори.
— Тим, хто захоче перезаключити договір у найближчі п’ять днів, ми готові видати мішок цукру в рахунок паю 2011 року. Або його еквівалент у грошах, — пообіцяв Коваленко.
Також він запевнив, що усі послуги на садибах селян будуть виконуватися добробутівською технікою, ще й по цінах у 2–3 рази нижчих, ніж було у «Суворова». Наостанок генеральний директор «Добробуту» пообіцяв, що сільській раді обов’язково допомагатимуть підтримувати соціальну сферу.
Люди, які сидять у залі, починають у півголосу обговорювати почуте. У цей же час починається голосна суперечка між Сергієм Дмитренком та Михайлом Васютою, одним із орендарів попівської землі, керівником фермерського господарства «Козубівське». Васюта говорить, що усю соціальну сферу він раніше тягнув практично самотужки, і з приходом «Добробуту» ситуація навряд чи зміниться у кращу сторону. Дмитренко парирує і переконує, що переймався соціальною сферою Попового іще до приходу туди Васюти. Суперечку зупиняє сільський голова Ольга Волоська:
— У нас на території сільської ради 68 земельних ділянок, або 308 паїв, — говорить Ольга Миколаївна. — І я працюватиму з усіма орендарями, які візьмуть в обробіток землю — з Васютою, Дмитренком, «Добробутом» чи кимось іншим. Щодо занепокоєння людей, що їх надурять, заберуть землю чи не відпустять із «Добробуту», то порада в мене одна: уважно читайте договори! І задавайте питання, якщо вас щось непокоїть.
Присутнім у залі селянам роздають договори, які підготував «Добробут». Люди починають їх зосереджено вивчати. Потім чоловік середніх років у окулярах починає задавати запитання. Представники «Добробуту» на них відповідають.
— Ось тут написано, що орендар має право на заставу прав оренди? Це як?
— Ви уважно читайте. Там стоїть «має/не має» право. Якщо ви закреслите має, то ніхто нічого не матиме право заставити.
— А тут написано, якщо ви за період оренди покращите стан моєї земельної ділянки, то я буду зобов’язаний виплатити вам гроші. То це ви мені і орендну плату не платитимете, і я вам іще винен лишуся?
— Читайте, там усе написано. У договорі вказано, що умови покращення стану ділянки обумовлюються додатковою угодою. Без додаткової угоди ніхто з вас гроші за покращення стану не візьме.
— А якщо я у вас побуду, мені не сподобається, і я захочу розірвати з вами договір?
— У односторонньому порядку договір не розривається, — поспішає відповісти присутній на зустрічі начальник відділу Держкомзему у Новосанжарському районі Андрій Братков.
— У нас із цим проблем немає, — заспокоює селянина Олександр Коваленко. — Якщо захочете від нас піти, ми у кінці року зберемо урожай і за вашим бажанням розірвемо договір.
Наостанок, аби вже точно переконати жителів Попового, генеральний директор «Добробуту» наводить останні аргументи на користь його товариства:
— Ми машини виділяємо на поховання. І труну, якщо треба.
Це одразу викликає мимовільний сміх у залі. А одна із жінок, сміючись, резюмує:
— Ага, кожному по мішку цукру і по труні!
На такій мажорній (чи мінорній?) ноті зустріч закінчується. Представники «Добробуту» обіцяють, що за кілька днів пришлють до села свого представника, уповноваженого переукласти договори. Люди вирушають додому, аби іще раз усе зважити і вирішити — піти до «Добробуту», забрати землю і віддати в обробіток Васюті чи комусь іншому. Є ще такий варіант, коли можна нікому не віддавати свою землю, а стати одноосібником і самостійно її обробляти. Його теж не варто відкидати.

Подобається    0