«Не мовчіть. Бо досидимося.»

На телебаченні активно «розкручують» тему «земельної реформи». Щоденно переконують, що землю потрібно спродати. Якщо минулий Президент заявляв про це прямо і безапеляційно, то нинішня влада не така категорична. Вона агітує з обережністю, мовляв, тільки громадянам України будемо продавати і непобагато. Я вже раніше проводила певну аналогію між методами вурків-ширмачів і методами влади, і знову нагадаю. «Розводки» типу «замість правди — дві брехні» широко використовуються у кримінальному світі, а придумали їх, кажуть, ще єгиптяни чи єгипетські жерці. Такий спосіб лохотрону використовує і наша псевдоеліта. Відомо, що земля — це основа і символ держави, вона дана, кажуть, Богом і продавати її — злочин проти народу України. Тим більше, що народ про це ніхто не запитував. Але нас поступово, непомітно, вже 20 років переконують у протилежному. Насправді, для «розводки» людей потрібно більше часу. Мойсей водив свій народ 40 років. Але, мабуть, вважають, що для українців досить і половини цього терміну. Тому на телебаченні влаштовують тусовки і ставлять питання для опитування: кому продавати землю: лише українцям чи й іноземцям? Замовчують правду, що рідну землю продавати не можна, краще продати голову без мізків. Потім уже землю українцям не купити і не повернути, ніяка національно-визвольна чи громадянська війна не врятує. Але радіють пересічні, яким «демократична» влада надає можливість «вибору», і обирають «кращий» варіант: продавати лише українцям. І от що дивно: лохотрону не розуміють навіть народні депутати українського походження, з якими доводилося спілкуватися. В. Коробчинський у статті «Степи мої запродані» писав про те, що для оборудок із землею іноземець може знайти родичів чи підставних українців і, мабуть, побоявшись, що не надрукують чи у чомусь звинуватять, змовчав про очевидне: не всім потрібно шукати родичів чи підставних громадян України. От, наприклад, Ізраїль настільки захищає євреїв усього світу, що передбачив надання їм громадянства у будь-який час за їх проханням, у якій країні вони б не проживали. Це я до того, що можна бути громадянином України, а потім враз перетворитися на громадянина іншої держави, залишившись власником української землі. Методи «розводок» настільки примітивні і прості, що не розуміти їх можуть тільки виражені дебіли. Невже ми є такі?
Чи ми уже з усім згодні? Чи може, як писав Борис Олійник: «Якби нас учергове не купили, хіба б ми учергове продались?»
Ллє крокодилячі сльози чиновник високого рангу: « Давайте ж ми нарешті дамо можливість бабусі продати свій пай, нехай вона щось купить на ті гроші, чи полікується, чи вивчить онуків. Це ж порушення Конституційних прав і свобод». І розчулюється бабуся, вже відчуваючи хруст зеленого паперу у жмені: он як турбуються про нас. Хоча знає вона з недалекого минулого, як її робили власником промислових підприємств і як вона вже підраховувала дивіденди. Де ж ваші ваучери, бабусю, багато заробили? І не скаже ніхто чи не напише тому міністру чи замміністра, якого правильніше було б назвати чиїмось прикажчиком, що ми з дідом відстояли, відвоювали рідну землю і країну, і тільки дякуючи нам, різні виродки тепер на ній жирують, не забезпечивши нам не те що достойної старості, а навіть можливості лікуватися. Зрозуміло, швидше помремо — комусь краще.
І бігтимуть же «обирати» тих самих. Запитуючи, а кого ж? Більше нікого. Та оберіть хоч простого дядька, якого ви знаєте як порядну людину, він від них не дурніший. Он ми мера у свій час ледь не після школи обрали і нічого, його вже в міністри пророчать. Та й про землю він думає. На мітингу біля Вічного вогню 22 червня сказав: «Наш народ задарма землю не віддасть». Як, правда, це розуміти? Може так, як у об’явах пишуть: «Продам, дорого». Так, що думайте і не мовчіть. Бо досидимося.

Подобається    0