Зустріч зі своєю юністю

Кілька років поспіль я залюбки читаю і передплачую газету «ЕХО». Тож хочу на сторінках улюбленої газети поділитися своїми приємними враженнями, які отримала днями на зустрічі випускників.
Уже стало традицією, що кожен рік, у другу суботу липня, з’їжджаються на зустріч випускники усіх років Кобеляцької середньої школи-інтернату.
Три роки тому, на 45?річчя Кобеляцької школи-інтернату приїхали більше 100 випускників. Розповідали про свої родини, про роботу, про те, як провели свої роки за межами школи. Колишні учні позліталися до стін рідної школи з усіх куточків колишнього Радянського Союзу — з Таллінна, Омська, Дніпропетровська, Хорола, Києва, Полтави. Та найбільше, звісно, було з Кобеляччини.
Нещодавно відбулася зустріч випускників Кобеляцької середньої школи-інтернату, які у 1981?му році закінчили 8 класів. Тридцять років минуло… Хотілося зустрітися, щоб розповісти одне одному про своє життя. Почала пошук однокласників через Інтернет, писала за старими адресами, дізнавалась через друзів та знайомих. Багатьох не знайшла.
Аж тут випадок допоміг. У газеті «Село полтавське» проводився конкурс. Я надіслала нашу з чоловіком фотографію для участі у ньому. І яке ж було моє здивування, коли мені зателефонували з редакції і повідомили, що, побачивши конкурсне фото в газеті, нас розшукують однокласники.
На зустріч приїхали не всі: хто далеко живе, в кого скрутно з коштами. Але зустріч була зворушливою і душевною. Ми багато спілкувалися, пригадували різні випадки зі шкільного життя і згадували однокласників, які вже відійшли за межу вічності. І наостанок ми домовилися, що не будемо чекати п’ять, десять років, а зустрінемося у наступному, 2012?му році у стінах рідної Альма-матер.
До речі, працювала у нас заступником директора з виховної роботи Раїса Антонівна Бобошко, учитель за покликанням, людина, як-то кажуть, на своєму місці. Вона вже давно на пенсії, але за своїх вихованців не забуває: при зустрічі завжди поцікавиться, що нового, запитає про життя-буття.
Ось і цього разу зібрала нас усіх наша Раїса Антонівна. Допомагали їй в організації зустрічі Алла Бажан і Віра Гунько. Ми всі їм щиро вдячні й бажаємо добра і здоров’я.
По можливості провідуємо вдома наших вчителів, які вже на пенсії,?— Зіну Михайлівну Жильченко, Івана Лукича Рибалка та інших.
Невпинно плине час, відраховуючи секунди, хвилини, години, тижні, місяці, роки… І повірте, як важливо у цій круговерті життя зустрітись зі своїми однокласниками, зануритись у спогади, просто поспілкуватись про день насущний. І відчути, як нестримна ностальгія за минулим огортає тебе з ніг до голови. Ти радієш цій ностальгії і спрямовуєш свій погляд у роки, що промайнули, як один день.
Шановні однокласники, випускники минулих років, обізвіться!

Тел. 0999610741, 0968291762 Світлана ПРИХОДЬКО (ПАСЮРА)

Подобається    0