Ігор Ральченко самотужки провів «Полтавську битву»

У організації та проведенні зльоту байкерів жителю Світлогірського допомагали тільки родичі та друзі.
Від закінчення вже п’ятого за ліком мото-рок-фестивалю «Полтавська битва» минуло кілька днів, а клопотів у Ігоря Месера (Ральченка) менше не стало. Учасники роз’їхались по всіх регіонах України, односельці встигли обговорити і «волосатиків» та їх музику, і мотоцикли, а хлопець продовжує розгрібати завали проблем, що залишились після заходу.
У понеділок Ральченко та його друзі прибирали сміття на стадіоні та в парку, де відбувалося фестивальне дійство. «Я то приберу, — говорить Ральченко, — але сільрада хоча б трактора дала, щоб усе це на звалище вивезти. Ще й лавочки ремонтувати примушують. А їх же не байкери ламали».
Під час телефонної розмови Ігор зізнався, що бажання проводити у Світлогірському подібні заходи у нього поступово зникає. Адже всі організаційні, фінансові та інші питання йому доводиться вирішувати самотужки. А потім ще й наводити порядок у місці масового відпочинку. «Лише оплата сцени, звуку і квитки для музикантів обійшлися мені у 20 тисяч гривень, — зітхає Ральченко. — Фестиваль провели, всі бажаючі відпочили, тепер буду борги віддавати». За його словами, певну допомогу у проведенні «Полтавської битви» надали підприємці Юрій Срібний та Сергій Кочерга. Ще Мессер дякує співробітникам Кобеляцького райвідділу внутрішніх справ, які забезпечили охорону громадського правопорядку.
«Якщо бейджик у казані знайдете, значить, байкера з’їли»
Цього року організатори зареєстрували 227 байкерів, які з’їхалися у Світлогірське з різних регіонів України. У основному це були жителі центру — мешканці Комсомольська, Кременчука, Дніпропет–ровська, Полтави та кількох райцентрів. Щоправда, приїхав на фестиваль і байкер з далекої Москви. Він зараз подорожує Україною, дізнався про «Полтавську битву» і примчав у Світлогірське.
У концерті взяли участь більше двадцяти рок-гуртів, серед яких — «Gry Світу», «Еклер», «Леп розі», «Інсайд», «Дефіант», «Полайфер», «ДТ-75», «Дельтова» та інші. Фактично всі вони виконували музику в стилі «хеві-метал» чи «панк-рок». Тому особливого захоплення у незвичних до «важкого металу» світлогірчан не викликали. Щоправда, самі байкери та гості фестивалю ввечері добряче пострибали під свою музику. Набагато більшу цікавість у публіки викликали виступи паркуристів, Театру вогню із Полтави та перегони на швидкісних мотоциклах. Чимало селян, особливо дівчата, із задоволенням каталися на «байках». Але виключно у якості пасажирів.
Реєстрація учасника фестивалю у цьому році коштувала 100 гривень з хлопця і 50 — з дівчини. Для того, щоб прогодувати учасників «Полтавської битви», мама Месера Надія Ральченко зарізала домашню свиню. Разом із місцевим депутатом Зоєю Мирною вони зварили триста літрів борщу. Його з’їли весь. «Ще й добавки просили», — розповідає Зоя Мирна. А надія Ральченко згадує комічну сценку: «Як почали кістки із казана доставати, то байкери сміялись і казали: «Точно нашого зварили, якщо бейджик в казані знайдемо, значить, байкера з’їли».

Восьмирічний байкер Руслан катав усіх бажаючих
Серед класичних «Харлеїв» та швидкісних «Кавасаків» на фестивалі виділявся своїм мотоциклом восьмирічний Руслан Лисиця. Мотоцикл хлопчику у одному із дніпродзержинських магазинів купив дідусь Михайло Михайлович. Коштує ця техніка 2 тисячі гривень і розвиває швидкість до 50 кілометрів за годину. Захоплення мотоциклами у Руслана виникло рік тому. Тоді він разом з дідусем та бабусею відпочивали у Світлогірському. А у сусідньому будинку живе місцевий байкер Валерій Кришень. Це той, що здійснив на мотоциклі навколосвітню подорож. «Після знайомства з Валерою, Русланчик буквально «заболів» мотоциклом. Ну, ми й купили, нехай катається», — говорить Федір Лисиця. Сам Руслан часу на інтерв’ю майже не мав. Він того вечора перекатав на своєму «байкові» зо два десятки світлогірських дітей.

Подобається    0