Диктофон як зброя пролетаріату
Усі ми з вами живемо у 21-му столітті, в часи так званої інформаційної епохи. У часи, коли справджуються чиїсь пророчі слова: «Хто володіє інформацією, той володіє світом». І це дійсно так. Інформація є нині товаром у тисячі разів ціннішим за золото чи інші корисні копалини, не кажучи вже про папірці, які іменуються доларами, гривнями або фунтами стерлінгів. За допомогою неї, інформації, встановлюють ціни на нафту, виграють війни, керують урядами та державами.
Як правило, інформацією володіють та вміло її використовують так звані сильні світу цього, тобто політики, бізнесмени, представники спецслужб тощо. Але науковий прогрес, розвиток інформаційного суспільства призвів до того, що інформація стає грізною зброєю і в руках тих, кого зазвичай називають рядовими громадянами. Знаменитий «булижнік» чи навіть автомат Калашникова вже не актуальні. На зміну їм прийшли інформаційні носії.
Прикладом того, як уміло і правильно можуть використати сучасні технічні засоби представники пролетаріату, став інцидент, котрий трапився ввечері 16 вересня 2011 року в Кобеляцькому Будинку культури. Вирішив один із чиновників райдержадміністрації на свій розсуд за допомогою матюків і нецензурної лайки «виховати» підлеглу. А вона взяла й зафіксувала цей процес за допомогою диктофона. І наступного дня інформація вже в мережі Інтернет, а завтра її розтиражують інші сайти та друковані засоби масової інформації. І вже не відмовчиться влада, шила у мішку не сховає. Бо живемо ж в інформаційному суспільстві.
До речі, про неї, про владу. Як зараз не згадати кілька редакційних статей, надрукованих у попередніх номерах «ЕХО». Попереджали ж, сигналізували. А влада лише гнівалась і радила бачити зорі в калюжах. Та ми б і раді ними любуватися. Але якщо там плаває шматок лайна, то по-іншому його назвати важко.
І наостанок — порада. Порада тим «знавцям» українського законодавства, які під час обговорення скандальної публікації на редакційному сайті заявляють, що Ольга Павелець не мала права записувати «виховний процес». «Знавці»! Відкрийте Конституцію України та прочитайте статтю 34. І уявіть ситуацію, коли Вас або Ваших близьких вбивають, а ви так тихесенько, ніяковіючи, запитуєте вбивцю: «А можна, я зберу про Вас інформацію?»
Як правило, інформацією володіють та вміло її використовують так звані сильні світу цього, тобто політики, бізнесмени, представники спецслужб тощо. Але науковий прогрес, розвиток інформаційного суспільства призвів до того, що інформація стає грізною зброєю і в руках тих, кого зазвичай називають рядовими громадянами. Знаменитий «булижнік» чи навіть автомат Калашникова вже не актуальні. На зміну їм прийшли інформаційні носії.
Прикладом того, як уміло і правильно можуть використати сучасні технічні засоби представники пролетаріату, став інцидент, котрий трапився ввечері 16 вересня 2011 року в Кобеляцькому Будинку культури. Вирішив один із чиновників райдержадміністрації на свій розсуд за допомогою матюків і нецензурної лайки «виховати» підлеглу. А вона взяла й зафіксувала цей процес за допомогою диктофона. І наступного дня інформація вже в мережі Інтернет, а завтра її розтиражують інші сайти та друковані засоби масової інформації. І вже не відмовчиться влада, шила у мішку не сховає. Бо живемо ж в інформаційному суспільстві.
До речі, про неї, про владу. Як зараз не згадати кілька редакційних статей, надрукованих у попередніх номерах «ЕХО». Попереджали ж, сигналізували. А влада лише гнівалась і радила бачити зорі в калюжах. Та ми б і раді ними любуватися. Але якщо там плаває шматок лайна, то по-іншому його назвати важко.
І наостанок — порада. Порада тим «знавцям» українського законодавства, які під час обговорення скандальної публікації на редакційному сайті заявляють, що Ольга Павелець не мала права записувати «виховний процес». «Знавці»! Відкрийте Конституцію України та прочитайте статтю 34. І уявіть ситуацію, коли Вас або Ваших близьких вбивають, а ви так тихесенько, ніяковіючи, запитуєте вбивцю: «А можна, я зберу про Вас інформацію?»
23 вересня 2011, 10:53 | Кобеляки | Редакційна