«Помер бомж — його треба поховати!»

Як виявилося, люди без визначеного місця проживання у Нових Санжарах таки є. Вони, як і звичайні українці, також помирають. А ось ховати їх, виявляється, нікому.
На черговій апаратній нараді при голові райдержадміністрації говорили про надзвичайні події. Начальник райвідділу МНС Юрій Шило повідомив, що минулого тижня вчергове житель району постраждав від ураження струмом.
— Працівник «Першого травня» лагодив установку, яка була під напругою у 380 вольт, — розповів Юрій Володимирович. — У результаті чоловік отримав удар струмом. Він лишився живий, але отримав опік однієї руки.
Розповів Юрій Шило і про те, що в одному з сіл району через спалення сухої трави загорівся сарай на подвір’ї. Саме повідомлення про загорання луків та випалювання сухої трави зараз є найпоширенішими при зверненні до МНСників. На всі подібні виклики вони виїздити не можуть чисто фізично, тому добре допомагають їм у цьому лісгоспівці.
— Минулого тижня було 12 виїздів на пожежі, — повідомив директор ДП «Новосанжарський лісгосп» Василь Красюк. — Уявіть, скільки ми витрачаємо коштів, щоб боротися із цими загораннями. Треба щось із цим робити!
Хтось із президії запропонував ще раз застерегти від подібних підпалів, звернувшись до районної громади по радіо та через пресу.
— Ви розумієте, палять ті, хто ні газет не читає, ні радіо не слухає! — заперечили із залу.
Після завершення обговорення зі свого місця у кінці залу засідань підвівся селищний голова Андрій Река. Він продовжив тему бомжів, яка вже неодноразово звучала на апаратних нарадах. Щоправда, говорив він не про зимування бездомних, а про їх поховання.
— У п’ятницю в Санжарах помер бомж — його ж треба поховати! А хто цим повинен займатися? — поцікавився мер. — Ті відмахуються, у тих грошей нема. А час іде. До сьогодні пройшло вже чотири дні! Я то вже домовився і ми його поховаємо сьогодні, візьмемо у борг труну і машину і все зробимо, як слід. Але хто повинен цим займатися? Може, треба у бюджеті якісь гроші на такі випадки закласти? Вони трапляються 2–3 рази на рік, але ж цих людей також комусь треба ховати!
Далі на трибуну вийшов Судівський сільський голова Роман Зінич, який розповів про усунення порушень у роботі виконкому сільської ради.
Його виступ викликав цілий ряд зауважень з боку членів президії.
— У вашому клубі що, жодної кімнати немає, яку можна було б використовувати? — поцікавився перший заступник голови райдержадміністрації Володимир Тараненко.
— Так там же протікає скрізь, — заперечив Роман Зінич, — уся криша ходором ходить!
— Але ж я вам півроку тому пропонував узяти шифер, про усе домовився — а ви не взяли! — обурився голова районної ради Володимир Левицький. — Лише кілька днів тому, коли я знову це питання підняв, ту дірку у криші залатали. Зрозуміло, що воно й буде текти і хитатися!
Наостанок вже за доброю традицією присутні послухали звіт начальника зв’язківців Михайла Забрудського про хід радіофікації району.
— Ми готуємося встановлювати бетонні опори, — повідомив Михайло Олександрович, — але проблема у тому, що у Драбинівці, наприклад, із 20–30 чоловік, яким нібито було потрібне радіо, лише 7 дійсно бажають його провести!

Подобається    0