Що болить громадським організаціям?

Напередодні Дня людей похилого віку у Новосанжарському управлінні праці та соціального захисту населення відбулося засідання «круглого столу».
На нього запросили голів районних громадських організацій. За одним столом вони змогли поговорити про проблеми чорнобильців, афганців, ветеранів та інвалідів.
На початку зустрічі керівник управління Наталія Гомля серед проблем назвала недостатню кількість санаторно-курортних путівок.
— А компенсації за них дуже малі, — констатувала Наталія Григорвіна, — якщо путівка коштує 3–4 тисячі гривень, то компенсація може становити 185 чи 200–300 гривень. Звичайно, це не співрозмірні суми.
Голова ради ветеранів району Микола Панченко поцікавився, як довго слід чекати у черзі на машину. Але отримав відповідь, що облік такої черги ведеться в обласному управлінні.
Тетяна Десятун, яка на зустрічі представляла районну організацію інвалідів «Клото», наголошувала на тому, що у селищі подекуди дуже високі бордюри. І проїхати по них інваліду-колясочнику немає ніякої можливості. Так само практично нереально такому інваліду заїхати на якесь свято у Парк Перемоги.
Про свої проблеми розповіли і голова районної організації воїнів-афганців Михайло Корішко та голова районної організації «Союз-Чорнобиль» Анатолій Бунецький. Уже наприкінці «круглого столу» вони обмінялися думками стосовно наболілого — пільг.
— Чому не зробити ці соціальні виплати адресними, — поцікавився Анатолій Григорович, — отримав 10 гривень — хочеш, витрать їх на автобусний квиток, хочеш — на щось інше. А так виходить, що один безкоштовно їздить кожен тиждень, а інший за рік ні разу цим правом не скористається!
Зайшла мова і про те, що пільги взагалі можуть чи то відмінити, чи то видозмінити. Але Наталія Гомля нагадала, що присутні знаходяться все ж таки у державній установі і коментувати такі висловлювання вона, як представник влади, не може.
А ось Тетяна Десятун наприкінці розмови таки запропонувала свій варіант вирішення проблеми із пільгами.
— Навіщо щось із людей знімати, тим більше викликаючи такий негатив і спротив? — запитала Тетяна Василівна, — ну звернулись би до людей, сказали б, що у них сутужно із фінансами. І я певна, що пільговики погодились би якийсь період потерпіти. Але потім знову отримувати все у повній мірі. Як у Німеччині, коли вся країна на дві години вимкнула газ і зекономила скількись там мільйонів. Чому не можна так у нас?

Подобається    0