«Він говорив, що за мною простежить і заріже «западенця» клятого»

У Кобеляках іноді доводиться спостерігати русифікацію молоді, яка їде навчатися до великих міст. Але з кожним роком частіше зустрічаємо зворотній процес, коли студенти повертаються на Батьківщину, розмовляючи на чистій, мелодійній українській мові. Сьогодні ми розповімо про хлопця, якому привили любов до української мови жителі Західної України. Максим Сердюк розмовляв на кобеляцькому суржику до 17 років, доки не поїхав навчатися до Київського національного університету. Минуло два роки. Зараз він розмовляє чистою українською мовою із незначним івано-франківським акцентом. – В університеті я роззнайомився з багатьма цікавими людьми з західної України і вони на мене дуже «шкідливо» вплинули у вимові, – розповідає, усміхаючись, Максим. – Колись їхав додому потягом, то мені взагалі один дядько погрожував, що вб’є мене. Він говорив, що вночі за мною простежить і заріже «западенця» клятого. Чоловік намагався мені довести, що я народився на західній Україні, виріс там і запитував, що я забув на потязі, який їде на Полтавщину. Кобеляцькі друзі вже звикли до того, як розмовляє Максим, однак іноді реакцією на його вимову є репліки типу: «Ого, ну ти мене загрузив…» Влітку Максим проводить багато часу біля Ворскли на рибалці. Також він захоплюється туризмом, вже встиг побувати в багатьох куточках України. На тому, якою мовою розмовляють інші він не зациклюється і сприймає нормально. На його думку світосприйняття від мови не залежить. – Я знаю людей, які розмовляють чистою українською мовою, але їм Україна настільки байдужа, що…, – навмисне не закінчив речення Максим. – Я особисто патріот, але не занадто. Бути дуже сильним патріотом це погано. Сильний патріотизм дуже швидко переростає в націоналізм, а націоналізм – в нацизм.

Подобається    0