Міф про молодь, що деградує, зруйновано

На осінніх канікулах школярі Новосанжарського НВК не відпочивають, а влаштовують виставки творчих робіт.
Здавалось би, відпочивай, бо канікули. Але ні — школярі не сидять склавши руки, а займаються творчістю. І от на канікулах педагог-організатор Тетяна Селюк запросила нас на планову виставку, яка відбувалася не у фойє школи, як минулого року, а у класах учнів. Це тому, що у школі і так було холодно, а у фойє особливо. Довелося добре побігати по школі, а діткам померзнути і дочекатися приходу журналіста. Але це було того варте, бо різноманітність творчих напрямків робіт школярів просто вражала. Серед рідкісних видів мистецтва були: ізонитка, картини з пластиліну, в’язані речі, писанки, витинанки, картини, вишиті стрічками. У виставці брали участь учні з 5-го по 10-й клас.
Попри красу і майстерність усіх виставлених робіт здивувало те, що майже в кожному класі представлені вироби з квілінгу, які цього року особливо популярні. Ось, наприклад, застали за такою роботою учнів 7–А класу, які навіть на канікулах захоплено нарізали папір на смужки. І ото з таких мозаїк клеїли хитромудре цілісне зображення. Вони прокоментували свої захоплення:
— Більше року тому в нас була олімпіада, в якій брав участь хтось з нашого класу. І от той виріб, який був представлений на неї, вийшов таким гарним, що і нам захотілося теж так спробувати. От нас тут четверо клеять, а ще у нашому класі квілінгом займається чоловік п’ять. Дуже захоплює.
Натрапили ми і на незвичайного лебедя, сплетеного з лози. Власником його виявився Артем Коломієць, учень 5-В класу. Як виявилося, це творіння спільно-сімейне. Робили його дід, батько і онук. Хлопчик розповідає детальніше:
— Тато навчався сам за навчальними посібниками з лозоплетіння. Коли ж сам навчився, то і діда навчив. Для лозоплетіння використовується, поміж інших, такий матеріал, як шелюг. Він росте побіля берега річки. Я допомагав його збирати. Коли прут зібраний, його варять в спеціальному розчині. Потім знімають кору і виходить гнучка біла лоза. Потім знову вимочують — плести можна тільки з вологої лози. Я допомагав плести лебедя в області шиї. Поки що тільки як підмайстер — вчуся.
Також були представлені вироби того ж 5-В: незвичні сережки для дівчаток, які виготовили хлопці з полімерної глини у вигляді гральних карт, бананів, шоколаду, кавунців. Так хлопці незвично виразили, як вони уявляють сережки для дівчаток на свій смак.
Можна було помилуватися справжнісіньким тобі діючим годинником (!), який власними руками зробила Валерія Митиціна з 8–Б класу. Дівчинка займається графікою та малює фарбами, робить сережки, браслети, в’яже та виготовляє закладки для книг. Валерія так коментує свої численні захоплення:
— Я свої вироби створюю за матеріалами з Інтернету. Як побачу щось цікавеньке і загоряюся, то беру і просто роблю, бо цікаво.
Знайшлося місце на виставці для такого незвичного виду мистецтва, як татуаж. Такі малюнки були представлені Сергієм Медведєвим з 11–А класу. Тетяна Селюк говорить:
— Хлопець малює, коли прийде натхнення. Бере ручку і листок та малює малюнки, які не тільки гарні, але несуть в собі певний сенс, що важливо.
Потрібно відмітити, що, як правило, діти, які брали участь у виставці, активні як в громадському житті, так і в навчанні. І мають високі оцінки з різних предметів. Такі от різнобічні особистості.
Дуже цікава тенденція спостерігалася: якщо дитина творить, то її, як правило, надихають батьки, дідусі з бабусями чи вчителі своїм прикладом. І що обов’язково — допомагають та навчають тонкощам творчості. Є і такі учні, що самостійно творять, без сторонньої допомоги. Це радує, бо вказує на прагнення до саморозвитку. Тому на твердження, що молодь у нас деградує, можна з певністю сказати, що це міф. Бо за останні півтора–два роки побільшало учнів, які займаються тим чи іншим видом мистецтва. Такі висновки ми зробили, поспілкувавшись із учасниками виставки. Наприкінці, коли огляд експозицій закінчувався,  одна з моїх екскурсоводів — Юлія Полянська —  пожартувала:
— Ви помістіть розповідь про нашу виставку на всю газету. Але, мабуть, її не вистачить!
І це дійсно так. Одного номера не вистачило б, зважаючи на таку велику кількість представлених робіт. Лишається лише побажати учням: так тримати! Молодці!

Подобається    0