Синдром невикачаного туалету
Позавчора одна жіночка на Кобеляцькому ринку звернулася: «Та що ж це робиться! Та напиши ж, що туалет у парку біля базару не годиться. Потрібно ж щось робити!»
— Так Ви пропонуєте мені туалет викачати?
— Ні, не качай, ти напиши.
— Так я вже писав, і нічого не змінилося.
— Так ти ще напиши.
Ну написав. Так, дійсно, туалет у парку Перемоги в Кобеляках не відповідає навіть елементарним вимогам санітарії та гігієни. Його потрібно терміново почистити. Як ви думаєте, буде реакція на це повідомлення з боку влади та відповідних служб? Я особисто — не знаю, не впевнений у цьому. Це ж якщо прочитають, якщо буде на те добра воля та гроші на солярку чи бензин. Тоді, можливо, й викачають. А потім все повториться. І знову — пиши. Біг по колу продовжується.
Наша розмова із обуреною жінкою закінчилась так:
— А чого ж Ви не дієте, не протестуєте?
— Так я ж тобі кажу!
— А інші люди?
— Інші теж обурюються.
Можливо, й обурюються, тихенько, сидячи на кухні. А якщо тихенько, то значить, в цілому всім задоволені, до всього звикли. Через край же ще не тече, гумові чоботи, щоб зайти в туалет, взувати не потрібно? От і добре, от і походимо. А як потече, то поряд нужду справлятимемо. Що ж робити? Вихід є. Їх, насправді, аж два, тих виходи. Це — або самостійно навести лад у туалеті, або вимагати цього від тих, кого обрали. Або призначили. Тільки вимагати, не сидячи тихенько на кухні і очікуючи, коли якийсь дурнуватий Грицько свисне. А робити це гуртом, дружно, системно — мітингувати, пікетувати, писати колективні звернення. Тут і «Грицько», тобто журналіст, у пригоді стане — прийде, сфотографує, напише про вашу акцію, щоб й інші знали — гуртувались, боролись за свої права.
...Через рік — вибори до Верховної Ради. Але вже зараз можна прогнозувати, що перемогу на ній здобуде Партія Регіонів, партія влади. Адже критичної маси невдоволення її діями немає. Так, є кволе волання окремих «Грицьків» — то паркан поламають, то голодування оголосять. Всеукраїнський туалет ще не переповнений. Та й під дерево сходити можна. Так же легше і простіше.
— Так Ви пропонуєте мені туалет викачати?
— Ні, не качай, ти напиши.
— Так я вже писав, і нічого не змінилося.
— Так ти ще напиши.
Ну написав. Так, дійсно, туалет у парку Перемоги в Кобеляках не відповідає навіть елементарним вимогам санітарії та гігієни. Його потрібно терміново почистити. Як ви думаєте, буде реакція на це повідомлення з боку влади та відповідних служб? Я особисто — не знаю, не впевнений у цьому. Це ж якщо прочитають, якщо буде на те добра воля та гроші на солярку чи бензин. Тоді, можливо, й викачають. А потім все повториться. І знову — пиши. Біг по колу продовжується.
Наша розмова із обуреною жінкою закінчилась так:
— А чого ж Ви не дієте, не протестуєте?
— Так я ж тобі кажу!
— А інші люди?
— Інші теж обурюються.
Можливо, й обурюються, тихенько, сидячи на кухні. А якщо тихенько, то значить, в цілому всім задоволені, до всього звикли. Через край же ще не тече, гумові чоботи, щоб зайти в туалет, взувати не потрібно? От і добре, от і походимо. А як потече, то поряд нужду справлятимемо. Що ж робити? Вихід є. Їх, насправді, аж два, тих виходи. Це — або самостійно навести лад у туалеті, або вимагати цього від тих, кого обрали. Або призначили. Тільки вимагати, не сидячи тихенько на кухні і очікуючи, коли якийсь дурнуватий Грицько свисне. А робити це гуртом, дружно, системно — мітингувати, пікетувати, писати колективні звернення. Тут і «Грицько», тобто журналіст, у пригоді стане — прийде, сфотографує, напише про вашу акцію, щоб й інші знали — гуртувались, боролись за свої права.
...Через рік — вибори до Верховної Ради. Але вже зараз можна прогнозувати, що перемогу на ній здобуде Партія Регіонів, партія влади. Адже критичної маси невдоволення її діями немає. Так, є кволе волання окремих «Грицьків» — то паркан поламають, то голодування оголосять. Всеукраїнський туалет ще не переповнений. Та й під дерево сходити можна. Так же легше і простіше.
18 листопада 2011, 11:20 | Кобеляки | Редакційна
Додати коментар