Вандалізм на цвинтарі

Нещодавно рідні і близькі провели за межу вічності Антонія Петровича Бакала, кадрового військового, колишнього працівника райвійськкомату, чудового сім’янина, чоловіка, батька, дідуся.
Багатолюдний похорон за православною традицією відправив священик української православної церкви в супроводі почесної військової варти та військового оркестру. Салют, безліч вінків і море квітів — усе свідчило про те, що не лише родина, а і громадськість міста шанувала Людину з великої літери.
Наступний же день став шоком і розпачем для рідних і всіх, хто відвідав могилу покійного: пограбовано живі квіти, зникло декілька вінків, порушено на могилі все, що було покладено рідними.
Біль утрати, гнів на невідомих вандалів і безпорадність як-небудь вплинути на захист пам’яті дорогої людини — все змішалось у почуттях рідних і близьких. Інші люди, проходячи мимо, також повідомляли про факти пограбування і вандалізму на інших могилах. Думаю, що серед кобелячан подібні розмови — не рідкість, а ми пропускаємо цю дикість поза увагою.
У «ЕХО» була публікація про громадянку Кобеляк, яка вирвала квіти біля пам’ятника Шевченку. Це справедлива реакція і громадськості, і влади на подібні факти. Як же бути з тим, що твориться на кладовищі? Звертатись до тих, хто займається таким вандалізмом, мабуть, не варто. І не дасть це нічого. Та, можливо, хтось із них задумається про свої дії.
Я звертаюсь до мешканців міста, представників влади. Не залишайте поза увагою того, що побачили чи почули. Може, потрібно організовувати нічні рейди, щоб схопити злочинців за руку. Можливо, це й не викорінить неподобства, не додасть ні розуму, ні совісти тим, у кого цих чеснот просто немає. Дрібно виглядає пояснення, що вандалізм на кладовищі — це результат збідніння людей і спроба вирішити свої фінансові проблеми. Ні, це просто збідніння духовне і втрата людяності, навіть зневага до осуду людей і Божої кари. Соромтеся, люди!

Подобається    0