У зиму — без тепла?

Із початком опалювального сезону гуртожиток «нафтовиків», що по вулиці Шевченка у Нових Санжарах, залишився без опалення. А тепер може залишитись і без мешканців.
Коли розпочався опалювальний сезон, батареї у гуртожитку залишились холодними: опалення просто не увімкнули. Адміністрація гуртожитку пояснила це різким підняттям ціни на газ. Оскільки гуртожиток перебуває на балансі підприємства «Полтаванафтогазгеологія», то і платити довелося б по цінах як для юридичних осіб. Тобто по 4,50 грн. за кубометр газу. Так як адміністрація усвідомлювала, що жителі гуртожитку таких сум платити не зможуть, то було вирішено опалення не вмикати. А для того, щоб система, не дай, Боже, не розмерзлася, комендант навіть злила із неї воду. Після цього деякі жителі почали підшукувати собі наймане житло у Нових Санжарах. За якийсь тиждень кілька сімей із гуртожитку виїхали. Інші перейшли на опалення електроприладами. Але тут уже почала не витримувати стара електропроводка, яка не була розрахована на таке навантаження.
— Вмикаєш калорифер, а потім пробуєш включити телевізор — вона вже димить! — розповідає одна з мешканок гуртожитку.
За допомогою жителі звернулися до районної влади. Ті допомогли. Провели переговори із керівництвом «Полтавагазу» і ті погодились не підіймати ціну для гуртожитку, а залишити її на рівні минулого року. Здавалося б, проблема вирішена. Але не все було так просто. Новосанжарському газовому управлінню адміністрація гуртожитку мала заплатити близько 3,5 тисяч гривень за обслуговування газових приладів. Сума начебто не така й велика. Але якщо врахувати, що єдиний дохід — це плата мешканців за житло, то і ця сума може налякати. Адже якщо вчасно не проплатити газовикам, вони матимуть повне право відключити гуртожиток від опалення.
Доки у гуртожитку гадали, що робити, майже пройшов листопад. Жителі й надалі лишалися без тепла. І — без визначеності. Тому вони знову звернулися до райдержадміністрації. І 23-го листопада до них на сходку прийшов заступник голови райдержадміністрації Володимир Борт.
Своєрідна сходка проходила у кімнаті коменданта. У ній та у коридорі поруч зібралися десяток жителів гуртожитку. Що цікаво — виключно жінки. Спочатку вони мовчки слухали заступника голови РДА.
— Ми вникли у вашу ситуацію і намагаємося знайти якийсь вихід із неї, — сказав Володимир Борт, — ми розуміємо, що навіть ті 3700 гривень, які потрібно заплатити за обслуговування нашим газовикам, для вас, можливо, сума і непосильна. Але ви ж знаєте, що Григорій Перерва (начальник Новосанжарського УЕГГ — авт.) погодився, аби цю суму розбити по місяцях. Те, що від нас залежало у питанні зменшення ціни на газ, ми зробили. Після переговорів ми добилися, щоб її залишили на рівні минулого року. Ще менше ви платити ніяк не можете!
Комендант будинку вислухала представника влади, але на його слова заперечно хитала головою.
— Все одно ми не потянемо — для нас це багато платити, — констатувала вона.
— Але ж минулий рік ви якось платили? — заперечив Володимир Борт.
— Минулий рік було більше людей, а зараз частина повиїжджала! — відповіла комендант, — кімнати то вони позалишали за собою, але повернуться люди лише тоді, коли увімкнуть опалення.
Вийшло таке собі замкнене коло. Щоб увімкнути опалення у будинку, потрібні гарантії того, що мешканці зможуть розраховуватись за газ. Цих гарантій немає, тому що замість 25 чоловік у гуртожитку зараз мешкає чи то 18, чи то 15 жителів. І, щоб розрахуватись за опалення гуртожитку, їм доведеться платити чи не удвічі більше. Люди на це не підуть, тому що грошовитих мешканців у гуртожитку немає. Основний контингент — вчителі, медики, службовці. Щоб сума сплати за газ стала меншою, треба збільшити кількість жителів. Тобто, повернути хоча б тих, хто виїхав із настанням холодів. А вони не повернуться, бо у гуртожитку не увімкнули газ. І так далі — по колу.
— Ви все одно зобов’язані почати топити! — наполягав Володимир Борт, звертаючись до коменданта, — взимку ви не маєте права виставити людей на вулицю. Прийде весна — інша справа, а зараз ви зобов’язані ввімкнути опалення! Тому зв’язуйтесь із своїм керівництвом, кажіть їм, що люди згодні платити за газ, і давайте тепло.
— Як же люди платитимуть, якщо у деяких з них і у минулі роки були борги?! — не погоджувалась комендант.— Із газовиками треба буде розраховуватись наперед. Ви думаєте, я зберу із жильців гроші? Це виходить, уже зараз треба платити за листопад і наперед — за грудень. А мені деякі і за жовтень ще не поздавали! Ви спитайте — чи усі зможуть платити?!
— Я мешкаю одна із дитиною, — одразу сказала одна із жительок, — взимку платити 600–700 гривень для мене дуже багато. Тому до весни у мене зазвичай накопичуються борги. А за літній сезон я їх віддаю, але взимку платити такі суми я просто не можу — нам ні за що буде жити…
— Ось бачите! — продовжила комендант. — Прийде день платити, піду я по людях, а вони скажуть: «У мене немає грошей!». І що робити? А «газовики» після найменшої затримки приїдуть і відключать нас. У 2009-му році таке було. Ми на два дні спізнилися із проплатою і нас у лютому (!) відключили від опалення!
Така розмова тривала близько години. Володимир Борт залишився при своїй думці — треба розрахувати суму сплати за газ для кожного нинішнього жителя гуртожитку і опалення все ж таки увімкнути. Комендант не змінила своєї — люди не зможуть платити вчасно і у повній мірі.
Після цього одна з жительок поцікавилась у заступника голови РДА — чи не стоїть питання передачі гуртожитку до житлового фонду селищної ради. Той відповів, що таке питання розглядалося. Але поки що його вирішення гальмується. Підприємство, яке фактично є власником гуртожитку, зараз є банкрутом і перебуває у стадії ліквідації.
— Вони нібито і повинні передати його у житловий фонд, але поки що упираються, — зазначив Володимир Борт.
На цьому сходка, власне, була закінчена. За кілька днів після неї Володимир Борт повідомив, що 30-го листопада відбудеться зустріч із керівником полтавського ЖЕДу, до відомства якого належить гуртожиток. І домовленість про відновлення опалення, можливо, таки буде досягнута.
Тим часом, рядові мешканці будинку ситуацію із вимкненням тепла пояснюють по-своєму.
— Вони добиваються, щоб жильці від холоду повиїжджали, а приміщення потім комусь продадуть!
Так це чи не так — покаже розвиток подій. А вже найближчими тижнями має вирішитися майбутнє гуртожитку. Або до початку сильних морозів у ньому таки затоплять, або решта мешканців змушена буде посеред зими шукати іншого житла.