Мат у законі

Матом зараз говорять усі. Чи майже усі. Нецензурна лексика перестала бути чимось забороненим. Вона пішла «у люди» і стала постійною частиною мови…
Дитячий майданчик. Гуляємо з дітьми. Підходить ще один батько зі своїм чадом. Вітаємось, починаємо розмову. За якусь мить чоловік видає монолог приблизно наступного змісту: «Мене вже, б…ь, ця робота, б…ь, так достала, що я, б…ь бачив її у…». На прохання не вживати нецензурних виразів чоловік здивовано запитує: «А що я такого сказав?». У цей час дітки — і його, і наші — граються поруч. Вони так люблять запам’ятовувати нові слова. А потім повторювати вголос.
Далі — більше. Ось іде зі школи школярик років дев’яти-десяти. За спиною чималенький рюкзак, у руках — досить недешевий мобільний телефон. І з його динаміка досить гучно звучить трек якогось сучасного реп-гурту. Якщо прислухатись, то можна розібрати слова і зрозуміти, що чи не кожне друге з них — матюк. Хлопець іде і хитає у такт музиці головою. Пісня йому, очевидно, подобається.
Підлітки вже матюкаються зі знанням справи. Так, щоб матом можна було, в разі потреби, захиститись, принизити чи розсмішити. У тому, що матюкаються практично усі, можна переконатись, зовсім небагато посидівши у соціальній мережі «Вконтакті». Там мат є майже офіційною мовою. Від приколів із матюками дівчата вже давно не червоніють. Вони просто ставлять +1. Це означає «сподобалося».
Взагалі значення Інтернету у «просвітницькій» місії розповсюдження матюків недооцінити важко. У глобальній мережі будь-яка цензура відсутня. Максимум — під роликом напишуть застереження: «Обережно! Ненормативна лексика!». Дуже дієво. Можна не бути психологом, щоб передбачити – 99 відсотків користувачів, побачивши такий напис, обов’язково захочуть переглянути ролик.
Телебачення іще не дійшло до такої «відкритості». Але повним ходом до цього йде. Так, матюки на популярних шоу старанно «запікують», але так, щоб глядач міг зрозуміти, що ж саме сказав герой. Телепроекти на кшталт «Comedy Club» чи «Нашої раші» підсадили глядача на фізіологічно-примітивний гумор. Пукнув, упав, матюкнувся — сценка готова, глядачу смішно.
Лякає те, що поширенням мату майже ніхто серйозно не переймається. А деякі індивіди навіть переконують, що нецензурна лексика у мові не є ознакою культурного занепаду суспільства. І мат треба використовувати — з метою підсилення якоїсь фрази, вираження емоції чи при бажанні когось розсмішити.
«А що ми можемо зробити?» — вкотре запитають батьки. Дійсно, вони не можуть ввести цензуру в Інтернеті чи заборонити своєму чадові спілкуватися з однолітками. Це нереально та й не потрібно. Натомість, можна відкласти свою роботу, бізнес чи державні справи і просто приділити дитині трохи часу. Дізнатись, чим вона цікавиться, що слухає, що дивиться. Поговорити про моральні та духовні цінності, яких, здається, ніхто не відміняв. І, можливо, після такої розмови вашій дитині вперше захочеться послухати не «Бутирку», а «Реквієм» Моцарта. І вона колись обов’язково скаже за це «спасибі».