Рок у Біликах є, а СНІДу не виявили

У суботу в селищі слухали рок-музику і перевірялись на наявність ВІЛ-інфекції.

Усе це відбувалось в рамках однієї, традиційної для Біликів, акції. У селищі вже вп’яте пройшов рок-концерт під девізом: «Рок проти СНІДу». І хоча чимало видатних рок-музикантів передчасно пішли із життя саме через цю страшну хворобу, все ж їх колеги не полишають надії своїм впливом убезпечити молодь від ВІЛ-СНІДу.

Відкрила концерт ведуча Алла Нішкур. Вона запросила на сцену заступника голови РДА Миколу Шабалтія. Привітавши молодь, що зібралась у залі, Микола Павлович від імені райдержадміністрації та районної ради вручив грамоти за пропаганду здорового способу життя голові фонду «Знати, щоб жити» Юрію Вусаню. Саме Юрій уже кілька років поспіль опікується в Кобеляцькому районі людьми, враженими ВІЛ-інфекцією та організовує заходи, під час яких молодь дізнається про небезпеку цієї хвороби та можливості убезпечитись від неї.

Після цього на сцену вийшов представник обласного благодійного фонду «Громадське здоров’я» Олександр Опанасенко. Він побажав, щоб цей оригінальний одноденний фестиваль розвивався і після п’ятиріччя відзначив ще й десятий, двадцятий і сотий ювілей. Хоча, можливо, тоді СНІД уже буде виліковний. Також Олександр запросив усіх бажаючих під час концерту піднятися на другий поверх і пройти тест-контроль на наявність ВІЛ-інфекції.

«Комарі нам друзі»

Після офіційної частини розпочався, власне, концерт. Білицьку публіку того дня розважали гурти «Green Steel» із Полтави, кобеляцький «Cry світу» та дніпродзержинський «Фантом». Крім них пісні власного авторства виконав Ігор Ткаченко з Миргорода. Найтитулованішими з усіх музикантів були дніпродзержинці, які нещодавно здійснили цілий тур по Україні. Саме вони стали «хедлайнерами» концерту. Хоча біличани позитивно сприйняли всіх без винятку музикантів. Якщо під час виступу Ткаченка молодь лише «розігрівалась», то вже після першої пісні «Green Steel» частина юних біличан «висипала» до сцени і там «відривалась» за всіма рок-н-рольними канонами, хвацько махаючи довгим волоссям (дівчата) або коротко стриженими головами (хлопці). У перервах між піснями ведуча проводила лікбез серед молоді. Говорили про основні проблеми, пов’язані з розповсюдженням ВІЛ-інфекції. Бесіда будувалась за принципом: запитання — відповідь. На більшість питань юні біличани відповідали чітко і впевнено, демонструючи елементарні знання з проблематики ВІЛ-СНІДу. Лише одного разу в залі виникла дискусія на тему: «Чи переносять смертельно небезпечну інфекцію комарі та інші кровососні комахи?». Підсумок підвела ведуча: «Комарі нам друзі, вони ВІЛ не розповсюджують, адже лише всмоктують кров, не випорскуючи її».

«А в «ЕХО» нас напечатають?»

У лікаря Опанасенка того вечора клієнтів було не надто багато. Першими перевіритись на ВІЛ зважились твоє зовсім юних дівчат-школярок. Одна із них швиденько підставила пальця, перепитавши: «А больно не буде?» «Не буде, не буде», — заспокоював Олександр. Через п’ять хвилин він повідомив: «У вас все нормально, Ви не інфіковані». Інші дівчата, чи то кокетуючи, чи дійсно побоюючись болю, то погоджувались, то відмовлялись від тестів. Та дізнавшись, що їх фотографують для газети, миттєво посміливішали. «Так це нас в «ЕХО» напечатають?», — запитала одна. Отримавши ствердну відповідь, звернулась до лікаря: «Ну, давайте, швидше коліть!». Під час імпровізованої фотосесії школярки завзято позували, уявивши себе справжніми фотомоделями. Тим не менше, кров здали, коротеньку лекцію про особливості розвитку ВІЛ-СНІДу послухали. А головне — дізнались, що вони не інфіковані. Того дня тести пройшли ще два десятки біличан. Жодного позитивного результату, тобто наявності інфекції, медики не зафіксували. Натомість біличани зібрали 105 гривень 5 копійок у фонд допомоги хворим.