«Будемо ставити сітку, щоб ловити «моржів»!»

19 січня православний світ відмічає свято Водохрещу. На центральному пляжі містечка Нові Санжари зібралися близько трьохсот новосанжарців. Вони прийшли, щоб послухати молитви, освятити воду і навіть зануритися в неї, незважаючи на холоднечу.
Вважається, що на Водохрещу з опівночі до опівночі вода набуває цілющих властивостей, які здатні вилікувати душевні і тілесні хвороби. Тому саме біля річки Ворскла до запланованої 10:00 години ранку традиційно почали збиратися люди. Переважна більшість тих, хто прийшов, були особами старшого та середнього віку, молодих менше. Були і батьки з дітками. Люди стали колом і вже чекали початку богослужіння отця Дарія. Дехто відходить купляти свічки, щоб тримати їх під час спільної молитви. Хтось розкручує пляшки з водою, відкриває кришки з банок різних розмірів: літрові, трьохлітрові… Бережно поправляють у корзинах дорогоцінні ємкості. Дехто перед початком служби завзято розмовляє зі знайомими.
Тим часом на березі уже чергують працівники підрозділу МНС, на воді стоїть надувний човен. Так сказати, вже у всеозброєнні. На питання: чи не ставитимуть буйки на воді? — рятувальники відповідають, жартуючи:
— Будемо ставити сітку, щоб ловити «моржів»!
І жартувати так МНСники мали підстави, бо хоч надворі була температура –8°, але вода не взялася навіть тонкою льодовою кіркою. А тому, відповідно, не вирубувався хрест, який традиційно вирубується щороку. Бо, як розумієте, елементарно було ні з чого.
Ось уже починає правити отець Дарій. Проходить по колу і освячує ладаном людей. Тим часом півчі співають молитви. Пройшовши коло, отець продовжує читати молитву. То почергово, то разом співають півчі та отець. Люди, які на початку служби, говорили, поступово замовкають. Більше починають хреститися ті, хто не хрестився на початку. Певно, соромилися. Люди тримають в руках уже запалені свічки, прикриваючи від легесенького вітру, щоб не згасли. Підготовчий процес до освячення самої води досить тривалий і займає близько години. Дехто нетерпляче починає топтатися на місці, мабуть, щоб зігріти ноги. Священик розповідає про саме свято, його походження і закінчує свою промову такими словами:
— Щоб були здорові, як йорданська вода. Спасайте ваші душі. Христос охрестився!
Після цих слів отець кілька хвилин готується до самого освячення води. Свячену воду біля отця несе у відрі чоловік середніх літ. Священик починає обходити коло вдруге, кропити принесену воду і самих людей. А люди все прохають, щоб отець щедро бризкав і вгору, і вниз. Священик охоче виконує прохання людей. Одна з жіночок дуже прохає, щоб освятив її синочків. Отець погоджується і запитує:
— Де ж вони?
Жіночка відступається. Позаду неї стоять синочки… два дорослі чоловіки. Священик із посмішкою кропить їх водою.
Отець Дарій продовжує святити воду. У колі стоять дві жінки, розмовляють між собою:
— Та вже з 12-и можна набирати воду і буде освячена. У мене така стояла цілий рік.
— Та сьогодні і з крану можна набрати, то буде свята.
— А дивися, люди розходяться. Куди ж вони розходяться, ще ж коло не пройшов отець! Так не можна..
— Може,  змерзли. Холодно ж.
— Та вже ж, змерзли.
Ще не дійшов отець коло, як люди пішли в розсип — хто додому з освяченою водою, хто дивитися на щорічне видовище — занурювання. Перші добровольці вже сміливо роздягалися, складаючи одяг на пляжні «грибочки» чи лавочки. Сміливці впевнено занурювалися з головою, як і годиться, тричі.
Одразу зазначимо, що занурюватися було зручно, а все завдяки тому, що селищна рада подбала про спеціальний місточок для «моржів». Після купелі їх напували гарячим чаєм, що було так доречно після холоднючої води.
Не обходилося і без жартів серед народу, який споглядав занурювання збоку. Наприклад, два чоловіки і дві жінки похилого віку, які стояли разом на березі, так коментували те, що відбувалося. З води вийшов чоловік. І один з присутніх сказав на це:
— Нічого! Це у воді зменшується до трьох, зате після того буде сорок!
Така весела атмосфера тривала ще досить довго. А народ захоплено дивився, впізнаючи свого сусіда чи знайомого, який мужньо занурювався у води річки Ворскли. І кожен це робив по-своєму: хтось швидко занурювався тричі, хтось — не поспішаючи і ще й додатково пропливав під холодною водою.
Бажаючих, потрібно відмітити, цього року було значно більше, порівнюючи з попередніми роками. Та все ж серед сміливців були переважно чоловіки. Віримо, що всіх сміливців буде нагороджено очищенням душі від гріхів, тіла — від хвороб, та хорошим настроєм на цілий рік!