День народження у стилі «рок»

28-го січня у медичному центрі «Нові Санжари» відбувся концерт з нагоди дня народження музичного гурту «WRAY».
Початок концерту призначено на 18:00. На цей час місця у залі займають кілька десятків глядачів — переважно школярі та молодь. Дорослих у залі всього кілька чоловік. Можливо, дорослим дядям і тьотям просто не подобається важка музика, яку виконують юні новосанжарські музиканти. А може, просто не подобається конкретно «WRAY». Натомість, тим хлопцям і дівчатам, які займають місця у залі, і музика, і гурт, безперечно, подобаються. Тому вони без жалю віддають 10 гривень за квиток, заходять до залу і з нетерпінням чекають на своїх улюбленців. Ті незабаром з’являються і починають налаштовувати інструменти та звук.
Ще до початку концерту стає відомо, що решетилівський гурт «Фобія» до Нових Санжар не приїхав. Тому виступати будуть самі іменинники та полтавські «Long Way To Infinity». Для початку «WRAY» розігріває публіку каверами. Музиканти виходять на сцену не у повному складі — замість Ані Дев’ятко місце за ударними займає лідер гурту Роман Бобонець. Спочатку глядачів розхитують безсмертним «Smoke On The Water» гурту «Deep Purple». Потім співають пісню Віктора Цоя про зірку на ім’я Сонце. Коли публіка достатньо розігрівається (а відбувається це досить швидко), музиканти лишають сцену для гостей. Артем Віблий, який виступає ведучим та одним із організаторів концерту, запрошує до виступу полтавських музикантів із гурту «Long Way To Infinity». На сцену виходять троє кремезних хлопців. На обличчі одного з них — ударника — пластмасова жовта маска із отворами для очей та дірочками навпроти рота. Хлопці одразу попереджають, що гратимуть не українську народну музику. І не обманюють. Грають хлопці досить якісний і досить важкий рок. Та й ревуть під музику — дай Боже. Якби у залі були дорослі дяді і тьоті, то вони, напевно, перебралися б десь поближче до виходу. А от молодь, навпаки, після кількох композицій полтавців починає підтягуватися до сцени. За кілька хвилин під самою сценою вже стрибає гурт з десятка хлопців. Разом із іншими жваво вистрибують і музиканти «WRAY» Рома Бобонець та Влад Зименко. За кілька пісень до хлопців приєднуються і дівчата. І під сценою вже стає мало місця. Молодь активно стрибає і махає головами. Особливо ефектно це виходить у дівчат із довгим волоссям. Полтавці явно припадають до душі глядачам і танцюючим. Тому зі сцени їх проводжають оплесками і вдячними вигуками.
На їх місці одразу з’являєтся четвірка музикантів з гурту «WRAY» — соліст Рома, гітарист Влад, басист Антон та ударник Аня.. Розігріта публіка їх вітає піднесеними догори руками, гучними криками та свистом. Музиканти включаються одразу. І першою виконують одну із своїх найбільш відомих пісень — «Пробач». Молодь в цей час на повну шаленіє під сценою. Варто зауважити, що до виступу «WRAY» глядачів більшає. І загалом у залі збирається вже вісімдесят-дев’яносто чоловік. З них тридцять чи сорок танцюють біля сцени. Після того, як їхні улюбленці виконують кілька пісень, деякі — найбільш емоційні — вибігають на сцену. І танцюють там просто за спинами музикантів. До танцюючих із радістю приєднуються музиканти із «Long Way To Infinity». А «WRAY» виконує композицію за композицією. Всього того вечора їх прозвучало десять. Серед них були пісні із українськими та російськими текстами, більш «важкі» та більш «легкі». Але глядачам пісні подобалися усі без виключення. А це значить, що молодь цей гурт любить і хоче його слухати не лише із аудіозаписів у «Контакті», а й наживо — на концертах. Тим більш дивним є те, що за рік свого існування «WRAY» уперше виступили у рідних для себе Нових Санжарах. У той час, як різних концертів з нагоди свят за цей період вистачало. Може, справа у тому, що дорослі дяді та тьоті, які організовують такі концерти, вважають рок-музику неформатною. Та й самі концерти розраховуються на людей середнього та старшого віку, але ніяк не на молодь. Тому, буде не дивним, якщо наступного року «WRAY» зіграє у Нових Санжарах лише на свій другий день народження. А комусь із молоді, напевно ж, хочеться чути їх частіше. Утім, сказати, що влада зовсім не пам’ятає про молодих музикантів, не можна. У середині концерту Романові Бобонцю вручили букет від селищної ради. Він подякував і одразу ж передав квіти барабанщиці Ані.
Та повернемося до цьогорічного дня народження. Своєрідним сюрпризом для глядачів стає вихід на сцену такого собі дядечка із акордеоном. Виявляється, що це один із відпочиваючих у санаторії, який вирішив приєднатися до поздоровлень і по-своєму привітати молодий гурт. Чоловік говорить, що зіграє музику, яку слухали батьки та діди нинішніх виконавців. І під акомпанемент музикантів «WRAY» награє на своєму акордеоні класику «Hotel California». А потім ще й сольно виконує пісню російського рок-гурту «Воскресение». Йому дякують і аплодують глядачі та самі музиканти.
Наприкінці концерту глядачам пропонують взяти участь у зйомках концертного кліпу на пісню «Неверный путь». Глядачі відриваються щосили, щоб перший кліп улюблених музикантів вийшов ефектним та видовищним. Наприкінці концерту ведучий Артем Віблий ще близько години не відпускає музикантів зі сцени. Він запрошує до мікрофона шанувальників, які вітають «WRAY» із днем народження. Потім музикантів по одному підкидають вгору. Найбільше від цієї процедури хоче відмовитись Аня Дев’ятко. Але її в результаті кидають вище і довше всіх. Кінець концерту проходить у дружній та майже сімейній атмосфері. На сцені збираються і музиканти, і глядачі. Навколо багато усмішок та радості. Щоб додати ще позитиву, Артем Віблий оголошує, що «WRAY» отримає сертифікат на безкоштовний запис своїх пісень на його студії у Полтаві. Так що тепер слідом за концертом треба очікувати на вихід анонсованого групою міні-альбому.
Концерт, власне, вже давно закінчився. Але ніхто не поспішає розходитись. Невгамовний ведучий умовляє музикантів «WRAY» ще раз поодинці продемонструвати свою майстерність. І під підбадьорливі вигуки шанувальників музиканти виконують соло. Антон — на своїй «басухі», Роман та Влад — на електрогітарі, Аня — звичайно ж, на ударних. Після трьох годин музики та веселощів концерт зрештою закінчується. Глядачі неохоче, але таки розходяться. А музиканти, напевно, йдуть святкувати свій день народження та успішний концерт і готуватися до нових, які обов’язково будуть у майбутньому.