Хокейний феномен

Зараз у Кобеляках тільки ліниві або зовсім далекі від активного відпочинку люди не обговорюють відкриття хокейного майданчика в мікрорайоні Солонці. Майже сто відгуків — позитивні. Кобелячани не лише говорять, а й користуються можливостями, які надає штучний лід. У вихідні дні, не дивлячись на мороз, майданчик ущерть заповнений відвідувачами. Покататись на ковзанах приходять і пенсіонери, і зовсім маленькі діти. Це вже стає доброю сімейною традицією — тато, мама, діти стають на лід і вперед — за здоров’ям та позитивом.
Єдиний негатив, який доводиться чути — це бурчання на адресу влади. Мовляв, не допомогли, не сприяли, хокеїсти все облаштували самостійно, без сторонньої допомоги. Але це досить спірне твердження. Чи так уже й багато поганого в тому, що майданчик створений без сторонньої допомоги?
Як на мою суб’єктивну думку — це прекрасно. Хокейний майданчик у Кобеляках є абсолютно самодіяльним. Самодіяльним у гарному, найкращому сенсі. Кілька десятків кобелячан показали гарний приклад усьому району, як можна діяти і головне — досягати успіху самостійно. Вони ні в кого і нічого не просили, не кланялись і не оббивали порогів. Вони не чекали грошей з бюджету, не шукали потужних спонсорів. Вони діяли, об’єднані спільною метою. І блискуче втілили свій задум у життя. Ці люди вже є самодостатніми, вони не залежать від примх влади, погоди і Бог-зна кого. Їм не потрібна дармова гречка, манна небесна і піджак з барського плеча. Що ще важливо, хокеїсти зробили добру справу безкорисливо і для блага всієї громади. Адже кататися на майданчику може кожен бажаючий, не платячи нікому жодної копійки. Аби лише бажання та ковзани були.
Взагалі, кобеляцьких хокеїстів можна назвати повноцінним громадським об’єднанням. Об’єднанням неформальним, без статусів, офіційних внесків, реєстрації та контролю з боку держави. Саме з таких об’єднань і створюється, живе і розвивається те, що можна назвати поки що незвичним для українців терміном — громадянське суспільство.
Можливо, хокеїсти й самі не усвідомлюють значення того, що вони зробили. Та головне — вони показали приклад іншим. І завтра таких неформальних, але потужних і самодостатніх об’єднань ставатиме все більше. І це добре. Адже саме вони є ознакою здорового суспільства, сильної держави. На хліб собі — зароблять, відпочинок — організують, слабшим — допоможуть. А якщо заважатимуть, то й одкоша дадуть. Бо не залежать ні від кого.