«Обіцять — не значить женитись!»

Новосанжарські депутати більшістю голосів дали Полтавській дирекції перевезень дозвіл на розробку піщаного кар’єру. А представники дирекції, у свою чергу, пообіцяли у майбутньому підписати соціальний договір.
На позачергову сесію прибуло 38 районних депутатів. Вони зайняли свої місця у залі та через кілька хвилин підвелись, щоб виконати державний Гімн України. Цього разу співало, напевно, найбільше народних обранців. Тому що для них зробили своєрідне ноу-хау. На інтерактивну дошку за допомогою проектора вивели такий собі караоке-текст гімну. При цьому у верхній частині текст ішов на сучасній українській мові, а у нижній частині — на давньоукраїнській. Важко сказати, хто на якій співав, але цього разу гімн виконували майже всі депутати.
Зважаючи на те, що сесія проходила у п’ятницю, 2 лютого, не доводилось дивуватися грайливому настрою більшості депутатів. Вони не дуже уважно слухали доповідачів і охоче кричали, що доповідати з питання не треба.
— Ми на комісіях усе розбирали! Хай не читає!
Представники опозиції, які традиційно сиділи у правій частині залу, обговорювали між собою те, що позачергові сесії скликають дуже вже часто. Про щось своє розмовляли і «регіонали», яким традиційно розповідав щось веселе директор «Елеватор «Чиста криниця» Микола Харченко. Звернувши увагу на шум у залі, голова районної ради Володимир Левицький зробив депутатам зауваження.
— Я бачу, що представники різних політичних партій не наговорились до сесії! — зауважив Володимир Іванович
— Особливо я. Ось сам із собою розмовляю, — пожартував голова фракції «Батьківщини» Геннадій Супрун, котрий на початку сесії був єдиним від своєї політсили.
По суті, єдиним питанням, яке зайняло левову частину сесійного часу, було надання дозволу Полтавській дирекції перевезень на розробку Малоперещепинського родовища піску (Собківська ділянка) на території Малоперещепинської сільської ради.
На трибуну вийшов представник дирекції з Полтави і пояснив, що у розробленому кар’єрі братимуть пісок для потреб залізниці. Взамін керівництво залізничників пропонувало забезпечувати населення району та дорожню організацію піском та старим щебенем, потрібним для ремонту доріг. Але така пропозиція одразу викликала протест і у деяких депутатів, і у голови ради.
— Ми пропонуємо вам соціальну угоду, за якою ви сплачуватимете у грошовому еквіваленті 10 гривень за видобутий куб піску, — озвучив свої умови Володимир Левицький.
— Ми, коли укладаємо соціальні угоди, то платимо «живими» грошима! — підкреслив «регіонал» Віктор Клюшник. — Хай і вони платять грошима. А ми за них потім купимо щебінь!
Потім зі свого місця підвівся перший заступник голови райдержадміністрації Володимир Тараненко.
— У нашому районі підприємці платять за гектар до 150 гривень! — зазначив Володимир Федорович. — І все робиться для того, щоб заключали соціальні угоди. Ви також із цього піску отримуватимете прибуток, тому повинні якусь частину виділяти на соціальну сферу.
— На комісіях називали цифру у 30 гривень з куба, — нагадав Володимир Левицький, — але зійшлися на 10.
Представник залізниці з доводами депутатів погоджуватися не поспішав.
— Да, мы добываем около 45 тысяч кубометров песка в год. Но мы же его не продаем! А используем только для нужд железной дороги! — переконував він. — И к тому же этот песок по качеству не подходит для строительства!
Підсилити позицію залізниці вирішив начальник станції «Нові Санжари» Євген Божинський. Він вийшов на трибуну і звернувся до депутатів із запальною промовою.
— Ми ніколи не відверталися від потреб району чи сільських рад! У минулому році тільки на Руденківку ми дали 400 кубів щебня. Безкоштовно! — нагадав начальник станції. — І згадайте, що ми перевозимо 40 тисяч чоловік — це 100 % населення району!
— Але ж перевозите за гроші! — іронічно зауважив хтось із депутатів.
Голова фракції «Фронту змін» Володимир Бульбаха у своєму виступі був досить категоричним. Він запропонував зняти питання з порядку денного і затвердити його лише тоді, коли залізниця підпише відповідну соціальну угоду на тих умовах, які влаштують депутатів.
Утім, голова ради Володимир Левицький пояснив, що таким чином депутати поставлять у складне становище державне підприємство. Адже якщо вони до кінця лютого не отримають дозвіл на розробку, то можуть втратити ліцензію. А це серйозні кошти. Тому Володимир Іванович запропонував депутатам прийняти рішення, а потім через своїх депутатів у обласній раді проконтролювати, щоб справа не пішла далі без підписання угоди.
Опозиція таку пропозицію не підтримала.
— Обіцять — не значить женитися! — зауважив з місця Володимир Бульбаха. — Вони зараз пообіцяють, а потім ту угоду не підпишуть!
Зрештою, депутати перейшли до голосування. Більшість — 31 депутат — проголосувала «за». «Проти» — 1, «утрималися» — 6. Рішення прийняли. Тепер депутатам лишається чекати зустрічних кроків від представників залізниці. І сподіватися, що коли вони  пообіцяли, то обов’язково женяться.