Рани цієї війни кровоточать

Щорічно 15 лютого, згідно з Указом Президента України від 11 лютого 2004 року, в Україні встановлено День вшанування учасників бойових дій на території інших держав, який одночасно є Днем виводу обмеженого контингенту радянських військ з Республіки Афганістан.
У цьому році ми святкуємо 23-ю річницю виводу обмеженого контингенту радянських військ з Республіки Афганістан.
Наші співвітчизники, зберігаючи відданість Присязі, брали участь у бойових діях у понад двох десятках далеких і близьких країн. Проявляючи мужність, героїзм і звитягу, вони водночас демонстрували високий гуманізм, милосердя та людяність. З глибокою шаною пам’ятаємо сьогодні усіх тих, хто загинув під час виконання свого військового обов’язку за межами України, з особливим болем згадуючи війну в Афганістані.
23 роки минуло відтоді, як вивели з Афганістану радянські війська, але рани цієї війни кровоточать і досі. Не можуть матері забути загиблих та покалічених синів, а дружини та діти — своїх чоловіків і батьків. Ми маємо знати про страшні події афганської війни і пам’ятати, що серед нас живуть люди, які в 20–30 років стали свідками й учасниками воєнних подій. І ми маємо пишатися їхньою мужністю, героїзмом, подвигом.
Із Афганістану не повернулось більше 13 тисяч радянських солдатів, сержантів, прапорщиків, офіцерів і генералів. Народ України втратив З тисячі своїх синів загиблими, 80 — зникли безвісти, залишилось 505 молодих вдів, 686 сиріт.
З Полтавської області 5,5 тисяч чоловік побували на Афганській землі, 81— не повернулось… З числа жителів Кобеляцького району —123 учасники «афганської війни».  П’ятеро з них повернулися додому в цинкових домовинах:
— Тьомкін Сергій Анатолійович;
— Петренко Микола Андрійович;
— Федюра Іван Іванович;
— Покотило Юрій Миколайович;
— Білаш Валерій Васильович.
У тій війні загинула велика кількість молодих людей, наших побратимів. Це страшні втрати. Але ще страшніше — друге. Кожний новий день, у мирний час, ми втрачаємо наших побратимів набагато більше, ніж втрачали під час бойових дій. За роки, які минули після виведення обмеженого контингенту радянських військ з Республіки Афганістан, повернувшись з афганських гір, у Кобеляцькому районі померли від отриманих фізичних та психічних ран 17 воїнів-інтернаціоналістів. Світла їм пам’ять! Афганська війна відбувалась на території іншої країни, але ця війна ввірвалася смертями в наші сім’ї, сім’ї мирних жителів. Та трагедія залишилась кривавою раною на душі особливо тих сімей, які безпосередньо брали участь у тій війні. У тих, хто там залишився або повернувся. Але трагедія війни не тільки в смертях, а і в тому, що коли повертається людина з війни, їй потім складно влитися у нормальне життя. Трагедія залишається в його серці на довгі роки. Дуже часто трагедія війни, яка закінчилась, ламає життя людині тоді, коли за плечима пройшли роки, десятиріччя. Наше завдання, людей, які брали участь в бойових діях, зробити все можливе, щоб пам’ять про ту війну не згасла, а трагічні наслідки були скоріше нейтралізовані.
Головна перемога воїнів-інтернаціоналістів відбулася вже після «афгану», саме тоді, коли вони, повернувшись з війни, змогли пристосуватися до нормального життя і не просто втриматись на плаву, а й зайняти гідне місце у суспільстві, народити і виховати дітей.
Неоціненний внесок кожного, хто був на бойовому рубежі.
Але, мабуть, жодна нагорода так не відзначить ратний подвиг, як пам’ять і шана людей.
У цей день, День вшанування учасників бойових дій на території інших держав та 23-ої річниці виводу обмеженого контингенту радянських військ з Республіки Афганістан, Кобеляцька районна спілка ветеранів Афганістану від щирого серця бажає воїнам- інтернаціоналістам, ветеранам усіх воєн і озброєних конфліктів, їх рідним і близьким щастя, здоров’я, успіхів у праці на благо процвітання нашої Батьківщини!