Бутенківський комбінат готується прийняти рекордну кількість кукурудзи

До жнив ще майже півроку. Але підприємство повним ходом готується приймати зерно нового врожаю.
На календарі — кінець лютого. Зазвичай на зерноприймальних підприємствах, подібних бутенківському, у цей період панує затишшя. Але то лише на перший, вельми побіжний, погляд. Зараз під стінами і на території підприємства зі складною назвою «Філія ДП «Державна продовольчо-зернова корпорація України» Кобеляцький комбінат хлібопродуктів» немає черг вантажних автомобілів, не снують туди-сюди бізнесмени і фермери. Натомість там, за стінами, на відвантажувальних майданчиках, у виробничих приміщеннях іде напружена робота, триває «гаряча пора».
— Спокій нам тільки сниться, — задоволено констатує директор підприємства Віталій Шулєжко. — Кожного дня відвантажуємо зерно, ремонтуємо старе і встановлюємо нове обладнання. І готуємось, готуємось до нового жнивного сезону.
Директор має підстави для оптимізму. У минулому сезоні підприємство прийняло 97,5 тисяч тонн зерна. Більше було лише у надурожайному 2008 році. Однієї лише кукурудзи комбінат прийняв і переробив майже 70 тисяч тонн. Між тим, рік тому, коли Віталій Шулєжко очолив колектив Бутенківського комбінату, стан справ на підприємстві, м’яко кажучи, залишав бажати кращого.
— На жаль, роками орендарі, які працювали на комбінаті, в основному намагались взяти з нього по максимуму, не поспішаючи вкладати, — згадує Шулєжко. За його словами, спочатку він навіть не знав, з чого починати «латати» численні «дірки». Та все ж «залатали» і комбінат закінчив 2011 рік із багатомільйонним прибутком. Але Віталій Васильович не вважає лише фінансові показники головним результатом своєї роботи.
— Прибутки — це, звичайно, добре, — резюмує директор. — Але не можна забувати й про людей. Так от, предметом моєї особливої гордості є те, що навіть узимку ми зуміли дати людям роботу і зарплату, отже, і впевненість у завтрашньому дні. Ми нікого із постійних працівників не відправили до центру зайнятості, всі працюють.
Зараз на підприємстві особливу увагу приділяють підготовці до приймання зерна кукурудзи. Адже ні для кого не є секретом, що у 2012 році половина, а то й більше площ під озимими потребуватимуть пересіву. А чим їх пересіватимуть? В основному кукурудзою, котра останнім часом має стабільний збут і непогану ціну, отже, й приносить аграріям добрі прибутки. Тому на комбінаті модернізують систему приймання цієї культури. Особливий акцент роблять на її сушінні. У 2012 році кукурудзу доводитимуть до кондиційних показників одразу на п’яти сушарнях.
«Тато працює колгоспником»
Напевне, з десяток років тому, якби хтось сказав Віталію Шулєжко, що доля пов’яже його з Кобеляками, то він би не повірив. Не повірив би й у те, що працюватиме в аграрному бізнесі. Адже по закінченні Полтавського кооперативного інституту займався справами, далекими від жита, пшениці та всякої пашниці.
— Ви знаєте, тоді я ще перепитував, чим рож відрізняється від жита, — сміється Шулєжко.
Але життя примусило вчитися, так би мовити, на ходу, освоювати премудрості аграрного бізнесу. У зв’язку із такою перекваліфікацією Віталій Васильович згадує кумедний епізод зі свого сімейного життя. Він уже багато років щодня їздить в Бутенки та Кобеляки. І по телефону ледве не щохвилини обговорює якісь аграрні питання. Якось одного із синів Шулєжка, Владика, класний керівник у школі запитала: «А ким твій тато працює?» У відповідь почула: «Мій тато працює колгоспником». Вдома довго сміялися, згадуючи цей епізод.
За багато років Кобеляцький район став полтавцю Шулєжку по-справжньому рідним. Він завжди намагався не лише заробляти тут гроші. Одним із перших здав кошти на будівництво пам’ятника Миколі Касьяну, допомагав реставрувати меморіал воїнам-визволителям у Сухинівці. А коли став депутатом Кобеляцької райради, то почав ще більше допомагати громаді району. Зокрема, виділяв кошти на відбудову дитсадка у Бережнівці, на відновлення водогону в Рубанах.
— Інакше вже не можу, — говорить Віталій Шулєжко. — Кобеляцький район став для мене рідним. А кому, як не рідні, допомагати?