Білицькій пенсіонерці пропонують заплатити 3000 гривень за ремонт телефона

У Зої Дранко вже два місяці не працює телефон. Але білицькі зв’язківці продовжують нараховувати їй абонплату.

До редакції надійшов лист із Біликів. Жителька мікрорайону Поділ, колишня працівниця пошти, а нині пенсіонерка Зоя Дранко розповіла у ньому про свої поневіряння, пов’язані з відсутністю телефонного зв’язку. Вона повідомила, що ще в грудні апарат в її домі перестав працювати. Жінка повідомила про це місцевих зв’язківців. Минув грудень, січень, закінчується лютий, але результату від свого звернення пенсіонерка так і не дочекалась. Щоправда, одного разу їй зателефонували із селищної АТС. І поцікавились, чому вона не сплачує абонплату. Зоя Степанівна резонно обурилась. Мовляв, за що ж платити, коли телефонного зв’язку у неї немає? А їй відповіли: «У вас зв’язок є. Але він односторонній. І від сплати це вас не звільняє». Тобто, фактично біличанці запропонували платити абонплату за те, що їй раз на місяць зателефонують місцеві зв’язківці. Звичайно ж, вона не погодилась і написала листа в газету.

Візит до Біликів вирішили розпочати з відвідин селищного голови Ольги Киричко. Ольга Григорівна підтвердила, що і в неї, як у представника влади, і у всієї білицької громади є дуже багато нарікань на якість телефонного зв’язку в селищі. Як завжди емоційно, селищний голова відзначила: «По-моєму, вони там просто лацюги! Колись я для них щодо стовпів домовилась. Їм потрібно було їх просто забрати. І що ви думаєте? Ніхто й пальцем не поворухнув». Навела посадовець й ще кілька прикладів бездіяльності зв’язківців. І розпорядилась, щоб їх запросили до неї на чергову розмову.

Через кілька хвилин у кабінет Ольги Киричко прибула ціла делегація на чолі з керівником цеху зв’язку Володимиром Ручкою. Вони визнали, що телефонний зв’язок у Біликах далекий від ідеального. Усі проблеми, на їх думку, виникають через постійні крадіжки телефонного кабелю.

А ось коли мова зайшла про випадок із Зоєю Дранко, то тут зв’язківці висловили кілька досить оригінальних думок. Перша із них — зв’язок у пенсіонерки таки є. Але він односторонній. Друга — навіть якщо на лінії станеться поломка, споживач повинен платити — чи то п’ять, чи то десять днів. Третя — поскільки телефонний дріт, який іде до оселі Дранко, експлуатується вже зо два десятки років, то його потрібно замінити. А зробити це, за словами зв’язківців, має сама Зоя Дранко. Заміна півторакілометрової лінії обійдеться жінці приблизно у 3000 гривень. Розповідаючи все це, Володимир Ручка та його підлеглі посилались на законодавчі та інші нормативні акти, що діють у сфері надання комунікаційних послуг. Звичайно ж, самих документів ніхто не показував.

Зоя Степанівна, дізнавшись про такі пропозиції зв’язківців, лише засміялась. І сказала: «Хватить, я ту лінію колись за свої гроші вже тягла. Ні, тепер нехай самі ремонтують. А платити я не буду». У жінки є мобільний телефон. Але відмовлятись від стаціонарного вона теж не хоче. Та водночас не бажає і платити за послугу, яку фактично не отримує.

Повернувшись із Біликів, довелось проштудіювати документ під назвою «Правила надання та отримання телекомунікаційних послуг. Він, цей документ, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 720 від 9 серпня 2005 року. Після ознайомлення із Правилами, виникла думка, що білицькі зв’язківці в кабінеті Ольги Киричко, м’яко кажучи, не все сказали. Хоча в народі у таких випадках висловлюються менш дипломатично. Так, поняття односторонній телефонний зв’язок у правилах дійсно існує. Але, згідно із пунктом 55, він призначається для вихідного (виділено автором) зв’язку. Тобто, Зоя Дранко таки повинна мати можливість дзвонити. Крім того, такий зв’язок встановлюється за згодою споживача. А ніхто у Зої Степанівни згоди на заміну двостороннього зв’язку на односторонній не запитував. Тим більше — не повідомляв у письмовому вигляді.

А ось у пункті 32 Правил написано, що споживач зобов’язаний утримувати абонентську лінію у межах жилого будинку, квартири та присадибної ділянки. Тобто, ні за яку заміну півтора кілометра телефонної лінії пенсіонерка Дранко платити не зобов’язана.

Та найцікавішим є пункт 94. Його процитуємо повністю: «Оператор зобов’язаний: у разі неусунення пошкодження телекомунікаційної мережі, яке унеможливлює доступ споживача до послуги або знизило до недопустимого значення показники якості телекомунікаційної послуги, протягом однієї доби із зафіксованого моменту подання абонентом заяви про це, не нараховувати абонплату за весь період пошкодження. Та у разі неусунення пошкодження протягом п’яти діб із зафіксованого моменту подання абонентом відповідної заяви, оплатити споживачеві штраф у розмірі 25 відсотків абонплати за кожну добу перевищення строку, але не більше ніж за три місяці».

Тобто, не Зоя Дранко повинна платити за тріск у трубці і неможливість подзвонити, а вже зв’язківці їй винні. Хоча, можливо, у білицьких телефоністів є якісь свої Правила? Чи все ж таки вони брешуть у вічі? Брешуть своїм споживачам, журналістам, селищному голові?