Рослина ХХІ століття

Минулого тижня в гостях у новосанжарській центральній бібліотеці побувала Ольга Окара — член-кореспондент російської академії наук. На зустрічі із мешканцями Нових Санжар вона розповіла про незвичайну рослину амарант.
Організувала цю зустріч Людмила Таран-Пономаренко — знана на Новосанжарщині активістка клубу органічного землеробства. Цього разу вона запросила до Нових Санжар людину, яка розповіла про амарант — космічний гігант на землі. Так, принаймні, його назвала сама доповідачка.
Ольга Окара розповіла передісторію появи амаранту у Європі та Україні. У 16-му столітті його завезли конкістадори. Але потім із різних причин цю рослину заборонили і про неї фактично забули. Нагадав про нього відомий російський академік Микола Вавілов. Він, зустрівши під час подорожей амарант, дуже захопився цією рослиною. І пізніше стверджував, що амарант — це рослина ХХІ століття. І саме завдяки їй можна буде вирішити проблему із продовольством на планеті.
— Амарант — справді унікальна рослина, — продовжила свою розповідь Ольга Окара, — його насінинка — менша за зернинку маку. І з неї виростає такий двометровий гігант. Він дає велику кількість зелені. Із 1 гектару — 150 тон зеленої маси! Якщо вирощувати його на зерно, то продуктивність кращих сортів складає 40 центнерів із гектара.
Окрім усього вищезазначеного, рослина ця має високу фотосинтетичну спроможність, тобто гарно очищує повітря. І є невибагливою до клімату — переносить навіть спеку у +50 градусів.
— У насінні амаранту міститься 20 % активного білка та 8 % олії, — розповіла Ольга Окара, — до того ж він містить такий елемент, як сквален — потужний протипухлинний засіб. А пророщене зерно амаранту за своїм складом наближається до грудного молока!
Наприкінці своєї розповіді доповідачка зауважила, що не дивлячись на усі чудові властивості амаранту, поки що не знайшлося жодного сільгосппідприємства, яке спробувало б зайнятися його вирощенням на серйозному рівні. І висловила переконання, що в недалекому майбутньому це таки станеться.