«Я затята пацифістка. Мрію, щоб мир був у всьому світі»

Оля Черевик, 14 років, учениця 8-Г класу Новосанжарського НВК, відмінниця, переможниця обласних конкурсів: з української мови та літератури, щорічного конкурсу ім. Петра Яцика та має 3-тє місце з мовно-літературного конкурсу ім. Т.Г. Шевченка.

— Я на добру половину росіянка, але я люблю все своє, рідне і близьке мені - українське. І я рада, що народилася в цей час і живу в цьому місці. Комусь так було треба. І хоч часи зараз в нашій країні не з найкращих, але, як писала Ліна Костенко, що часи в Україні завше були «критичні, але не вирішальні».
Намагаюся розмовляти чистою українською мовою. Не можу згадати, навіть, коли так почала так говорити.  Українська мова наймиліша. Мені дуже подобається її мелодійність. Щоправда, не завше виходить. З близькими переходжу на більш близьку їм мову — чи то російську, чи то суржик.

Багато читаю української літератури, і зарубіжної не цураюся. Серед українських авторів подобаються Ліна Костенко, Сергій Жадан, Михайло Коцюбинський, Ірен Роздобудько, Любко Дереш. Серед зарубіжних - Клайв Льюїс, Джоан Роулінг, Оскар Уайльд. Газет і журналів не читаю, лише книги. Одна з найзначніших книг в моєму житті — «Записки українського самашедшого» Ліни Костенко. Я думала, що раніше, на початку двотисячних років, які описуються в книзі, люди жили краще. А виявилося, що ні, але твір мене не розчарував, як не дивно. Мені сподобався, особливо кінець книги. Я почала ще дужче любити свою країну, яка так багато пережила.

Перемога в конкурсах для мене не головне.  Мені основне, що я виправдала надію вчительки Алли Анатоліївни, яка в мене дуже вірить, мами, друзів. Коли цього року побачила, скільки людей покладає надію і вірить в мене, то я сама повірила в себе. Певним чином себе так реалізувала. Я не ставила за мету досягти саме перемоги.

Навчатися мене ніхто не змушує.  Та і не зміг би мене ніхто змусити, бо я дуже вперта людина. Школа навчає самодисципліни і роботи над собою. І взагалі, ми живемо, щоб вчитися, адже не дарма  наші предки говорили, що вік живи — вік учись.

Багато думаю про майбутню професію.  Я раніше думала, що стану вчителькою. Але вже якось пропало бажання йти в цьому напрямку.  Вибір професій великий. Але точно знаю, що своє життя обов’язково пов’яжу з мовою.

Вільний час в дефіциті. Якби хто до доби докроїв годину, бо все хочеться встигнути. А часу не вистачає.  Я лише нещодавно почала трохи переглядати фільми, бо раніше все ніколи було. Вже закінчується школа. Я в очікуванні літніх канікул. Скоро стане легше.

Дружба - це відтінок любові. Дружба — один з головних моїх пріоритетів.  Я не змогла б жити без своїх друзів. Якби мене життя закинуло на безлюдний острів, то здається, що я не змогла б прожити там і дня.

Музика допомагає мені жити. Я не можу без неї. До школи, після уроків вмикаю музику і слухаю. На першому місці — класична музика. У мене є улюблена четвірка композиторів: Бетховен, Шопен, Бах і особливо — Вівальді. Друзі звикли, що в мене на викликові мобільного телефону звучить якась чергова класична композиція. Уже не дивуються. Серед українських гуртів обожнюю «Океан Ельзи». Ще я віддана прихильниця гурту «Бітлз». Музика допомагає мені жити, збагачує мене внутрішньо, заспокоює і допомагає знайти відраду.

Найголовніше в людині щирість, доброта і відданість. Без них справжньої дружби не може бути, кохання — теж.

Зараз люди повально хамелеони. З тобою одні, а з іншими — інакші. Я з такими  людьми просто перестала спілкуватися. Так жити стало легше.

Наші політики більше нагадують цирк. Тема про нашу політику - це болюча тема. Я, мабуть, ще не така доросла, щоб говорити про політику. Але вона мені не подобається.

Гроші в житті — не головне. Якщо вони є — це добре, коли їх нема — теж непогано. Як писав Роберт Бернс:

Хай бідні ми, хай злидні ми,

Не маємо нічого,

А будьмо чесними людьми

Й не біймося нікого.

Не розумію, як люди миряться з жорстокістю, за умови, що вона не зачіпає їх.  Я — за справедливість. І це неправильно, що лишається актуальною приказка про менталітет українця : «Моя хата скраю, я нічого не знаю». Не можна бути байдужими.

Я затята пацифістка. Мрію, щоб мир був в усьому світі. Мені це головне. Я не хочу, щоб була війна. От в Україні зараз нелегко, але мені основне, щоб не було війни, бо то найстрашніше.