У Кобеляках вшанували пам’ять Пилипа Орлика
Минулого тижня у Кобеляцькому районному відділі освіти провели «круглий стіл» на честь вшанування пам’яті Пилипа Орлика.
Рівно об 11:00 у районному відділі освіти розпочалась зустріч, ініційована головою обласної Асоціації громадянського суспільства Володимиром Степанюком. На зібрання були запрошені поети, історики та артисти з Кобеляк і області. Серед них і відомий російський політолог Андрій Окара, котрий також виявив бажання взятти участь у дискусії.
Протягом півторагодинної зустрічі поети декламували вірші, артисти — співали, а історики говорили на тему державності та патріотизму. Член Асоціації громадянського суспільства Тамара Іващенко висловила своє обурення тим, що більшість молодих людей не знає, хто такий Пилип Орлик та що він зробив для України.
— Напередодні в Полтаві ми спеціально провели експеримент, — каже Тамара Михайлівна, — запитували у молоді: хто такий Орлик? Більшість з них не могли дати відповіді, а одна нас дуже неприємно вразила: «А-а-а, — кажуть, — це там, де огірки вирощують?»
Анатолій Таранушич розпочав дискусію. І висловив своє переконання в тому, що в свій час більшість наших земляків, яких сьогодні немає серед нас, прославляли Україну. Серед них і Олесь Гончар, і Микола Касьян і багато інших.
— Із того, що я знаю про Пилипа Орлика, — каже Анатолій Олексійович, — я роблю висновок такий: він зробив досить багато для нинішньої України.
А Володимир Степанюк нагадав присутнім біографію Орлика і висловив своє розчарування тим, що сучасна влада оминає цю тему і в Полтаві немає жодного пам’ятника чи то пам’ятного знака в честь Пилипа Орлика.
У відповідь доцент Полтавського педуніверситету Віктор Ревегук зауважив, що Кобеляки славні не лише тим, що тут пройшли козаки, Мазепа, Орлик чи шведи.
— Звісно, Кобеляччина славна і Гончаром, і Касьяном. Та чомусь ніхто не згадує відомого видатного отамана Андрія Левченка, який більше трьох років боровся за незалежність України. Це отаман, під прапорами якого йшли сотні тисяч повстанців. І на Кобеляччині могли б видати хоча б невелику збірку про нього, — каже Віктор Якович.
Також він висловив своє розчарування тим, що пам'ять про Пилипа Орлика вшановується на районному рівні, а не всеукраїнському. Адже, з його слів, значення цієї постаті для нашої держави досить велике. Хоча б тим, що він є автором першої конституції і саме він першим продовжив справу Мазепи — боротьбу за незалежну суверенну державу.
Політолог з Москви Андрій Окара продовжив тему незалежності. З його слів, історія України — це історія можливостей і поразок.
— Усі хотіли, аби Україна здобула незалежність, — каже політолог. — Уже 20 років вона незалежна. І що ми маємо? Взяти б, для прикладу, Білицький молочно-консервний завод, котрий раніше виготовляв згущене молоко, відоме на весь Радянський Союз. Думаю, кращої згущонки не було. І де тепер той консервний завод? Колотять десь соєве молоко з пальмовою олією і підписують «Білики». Бо Білики — це бренд. Також у тому ж селищі бєлгородці збудували свинокомплекс «Ясні зорі». Виявляється, у нас будувати власними силами нічого не можуть. Отже, двадцять років деградації суспільства, занепаду духовної культури, знищення вищої освіти та багато чого іншого. Зрештою, за ці роки Україна перетворилася на руїну, яка не має ніяких ресурсів для подальшого існування. І в мене виникає таке враження, що єдиним шляхом продовження існування України та українського народу є її перезаснування. Адже сучасне таке, про яке б краще не говорити.
Зрештою, кожен мав можливість висловити свою думку: хтось — оптимістичну, а хтось — навпаки. Та завершили зустріч з надією на краще майбутнє і піснею про Україну у виконанні Роксалани Різун.