Як люди на владу чекали та Трійцю святкували

3-го червня у Лелюхівському Будинку культури пройшло обласне свято Трійці, під час якого можна було послухати концерт, купити вироби майстрів аматорського мистецтва. На святі традиційно пригощали стравами національної кухні. Але не обійшлося і без ложки дьогтю.

Щорічне обласне свято новосанжарцям довелося зустріти не в себе вдома, а в селі Лелюхівка. Там, на відміну від Нових Санжар, є Будинок культури. Районний же знаходиться, котрий рік поспіль, на ремонті. Організатори свята побоювалися, що під час проведення свята дощ може застати людей під відкритим небом. Тоді змокли б і гості свята, і вироби народних майстрів, і самі майстри. Тому організатори, перестрахувавшись, перенесли святкування Зеленої неділі з Нових Санжар до Лелюхівки.

9:00. Іде дощ. Та хвилин через двадцять вщухає. Починає світити тепле сонечко. Потрібно зазначити, що вся наступна частина дня була сонячна і безхмарна. У клубі села Лелюхівка уже закінчуються всі приготування до свята: підлога встелена зеленими травами, деякі композиції виставки народного мистецтва вже виставлені, але більшість — лише готується. Через дорогу від сільського клубу надимають спеціальні дитячі гірки і натягують батут.

10:03. Людей все більшає — хтось сюди приходить, як гість свята, хтось — як аматор чи самодіяльний артист у тому чи іншому жанрі. Поруч із новосанжарськими учасниками свята активно готуються козельщинські колеги, які завітали до нас на Зелену неділю. І ті, і інші переодягаються і повторюють пісні у тісній кімнатці.

10:41. Людям важко потрапити до переповненої  зали та до виставок сільських рад. Один чоловік зауважує: «Ледь втовпився!» «І я!» — відгукується, сміючись, жінка, яка стоїть неподалік.

11:42. Повний зал уже майже годину чекає концертної частини свята, початок якої був зазначений у святковій програмі на 11:00. Дві жіночки обговорюють:

— А чого ми ждемо?

— Та влади ж чекаємо. Вони то вже приїхали, та бігом стопки хапати з виставочних столів. І не стидяться. Зараз вип’ють і прийдуть.

11:53. Люди й досі чекають початку свята. Батьки з дітьми виходять надвір, бо маленькі діти не можуть усидіти на місці. Люди похилого віку тяжко зітхають. Зал аплодував п’ять разів протягом години (!), прохаючи, щоб концерт нарешті почався.

12:05. Представники влади: керівник Держрезерву, депутат Верховної Ради України трьох скликань Олексій Лелюк, перший заступник голови облдержадміністрації Віктор Животенко, голова районної ради Володимир Левицький, голова райдержадміністрації Сергій Шовкопляс та депутат обласної ради Григорій Перерва вже на концертній сцені. Вони вітають присутніх. Після цього, покуштувавши короваю і послухавши кілька перших композицій концерту, представники влади районного і обласного рівня, яких так довго чекали, залишають свято.

13:30. На сцені традиційно виступають  новосанжарські аматори співу і танцю, є також гості з Драбинівки та Нехворощі з своїми номерами. У багатьох піснях звучить тема Зеленої неділі. Зокрема, проводиться обрядовий танець у зелених віночках.

14:07. На сцені виступають зі своєю програмою солісти і танцювальні гурти Козельщинського району. Приїжджі, які беруть участь у концертній частині свята, у переважній більшості — люди молоді. Вони поводяться дуже розкуто і вільно, на відміну від новосанжарських виконавців. Глядачі захоплено аплодують у відповідь на запальні кубанські та циганські пісні та танці. Одна з солісток виконує англомовну пісню «New York». А тріо виконавців співає пісню легендарного гурту «Queen» «The Show Must Go On». Хтось підспівує, хтось кричить «Браво». Для мешканців району такі виступи —дивина. Бо, як відомо, наша новосанжарська програма складається зі стандартних пісень для людей старшого та середнього віку. Це, головним чином, естрадні та народні пісні. Та виступ козельщан зайвий раз підтверджує — люди із задоволенням слухають і більш сучасну музику, навіть у стилі «рок».

15:10. До кінця концерту зал протримався повним. Більшість глядачів витримали таке довге очікування і сам тривалий, але, як виявилося, цікавий концерт. Зал встає, коли козельщинські гості виконують останню спільну пісню. І глядачі їм вдячно та пристрасно аплодують та кричать «Спасибі!».

15:20. Люди розходяться. На виході двоє гостей свята обговорюють концерт.

— О, оце заткнули козельщани Нові Санжари! Які пісні привезли, як співали!!!

— А костюми які у них! І так багато!!!

— Та куди нам? Ми бідні.

— Ми вічно бідні…

15:30. Працівники культури прибирають недавно спеціально розкидану траву з підлоги, збирають виставкові роботи. На дворі ще продають сережки з полімерної глини і віночки, солом’яні капелюхи і, навіть… валянки.

Розходяться останні гості. Хтось іде зі свята, задоволений купівлею якогось виробу  в народних умільців, хтось — вражений почутим концертом. Свято вдалося. Але лишило по собі багато запитань. Наприклад, скільки часу потрібно чекати владу перед початком будь-якого концерту? Або як змінити репертуар районних виконавців, щоб у ньому були не тільки народні та естрадні пісні? Можливо, до наступного свята на ці питання знайдуться відповіді.