«Люби Україну або забирайся геть!»

Відповіді новосанжарців на запитання «чи потрібна Україні друга державна мова?» виявились неоднозначними.

3-го липня Верховною Радою України було прийнято закон «Про засади державної мовної політики України». Подія викликала неабиякий резонанс серед населення. У багатьох містах було оголошено безстрокові акції протесту, не зважаючи на те, що зараз не сезон подібних заходів.

Нагадаємо, що ключові норми документу — гарантування права на вибір мови в дитсадках, школах і вузах. У разі підписання цього закону передбачається розширення сфер вживання мов національних меншин, зокрема російської. Нещодавно в Одесі співавтор мовного законопроекту Сергій Ківалов заявив, що в подальшому вони ставитимуть собі за мету запровадження російської мови як другої державної. Тож прийняття закону можна розцінювати не як підтримку мов національних меншин, а як крок до цього.

Ми вирішили поцікавитись, що думають новосанжарці з цього приводу. Як і слід було очікувати, відповіді на запитання «Чи потрібна Україні друга державна мова?», виявилися неоднозначними. Ось деякі з них.

— Дуже потрібна. Я вже багато років живу в Росії і вважаю, що людям потрібно знати багато мов, особливо молоді. При Радянському Союзі ми вивчали в школі дві головні — російську і українську, якби так і зараз було…

— Я категорично проти! Державна мова повинна бути одна, і всі, хто живе в нашій країні, повинні поважати її. Колись у часи Великої депресії в Америці президент сказав: «Люби Америку або забирайся геть!» Так само і в нашій ситуації: люби Україну або забирайся геть!

— Мені без різниці, якою мовою говорити, головне залишатися людиною і поважати ту країну, у якій живеш, а там хоч ти турок, хоч хто завгодно.

У нашому опитуванні взяло участь 45 респондентів. 26 з них вважають, що друга державна мова не потрібна. 19 відповіли, що потрібна. А двоє відповіли, що їм взагалі байдуже.

Як повідомлялося раніше деякими ЗМІ, з джерела у керівництві Партії Регіонів стало відомо, що закон буде підписаний до 20 серпня. Чи це буде обіцяним захистом прав національних меншин, чи зухвалим сприянням русифікації — поки що невідомо. Можливо, цей закон взагалі є звичайною провокацією перед виборами. І одразу ж після них буде скасований Конституційним судом. Кожен думає по-своєму. Зрештою, за нами, українцями, залишається право обирати, якою мовою нам говорити.