«Цьому паспорту — 100 років. У ньому написано, що мій дід був козаком!»

4-го вересня у санаторії-профілакторії «Антей» влаштували свято для відпочивальників із Запоріжжя та Мелітополя.

Цими днями у «Антеї» відпочивають та лікуються пенсіонери із кількох великих міст України. У перерві між активним відпочинком та лікувальними процедурами про їх культурне дозвілля дбає організатор Анатолій Шинкаренко. 4-го вересня він організовує для відпочиваючих міні-концерт за участю новосанжарських самодіяльних артистів.

Доки дідусі та бабусі чекають на приїзд артистів, розповідають про свої міста.

— Ми із Запоріжжя. Усі нащадки козаків, — весело розповідає високий на зріст балакучий дідусь. Потім трохи сумніше додає. — Козаків уже немає, самі лише кізяки… Усі козаки вже пішли в бізнес.

Тема козацтва, як виявляється, у цей день стає центральною. Учасники дуету «Сива ластівка» Микола Призов та Зінаїда Крига, які цього дня виступають перед відпочиваючими, є членами «Козацької громади Полтавщини». І виступ свій розпочинають з історії про козацьку минувшину Новосанжаршини.
Зінаїда Крига розповідає історію про красуню Лузерію, яка, за легендою, була коханкою Байди Вишневецького. Її він надзвичайно любив і поселив саме на хуторі, що знаходився на території нинішнього Новосанжарського району. Як згадка про це залишились село Полузір’я та річка Лукерка.
Микола Призов розповідає іншу історію, яка, на відміну від першої, є не легендою, а перевіреним історичним фактом. Один з останніх козацьких отаманів Антон Головатий походив родом із Новосанжащини.

Продовжуючи тему козацтва, Зінаїда Крига та Микола Призов виконують кілька козацьких пісень. При цьому дідусі та бабусі їм активно плескають, а деякі навіть збираються пуститися у танок.

— Я ледве втримався, — зізнається той-таки високий дідусь. — Зіграйте нам іще щось веселеньке!

Артисти виконують іще кілька номерів. А потім Зінаїда Вікторівна дістає якийсь документ і демонструє його присутнім.

— Це документ, якому 100 років! — вражає присутніх Зінаїда Крига. — Це паспорт мого дідуся, Лимаря Каленика Трохимовича, який йому видали у 1912-му році. У паспорті записане усе його життя. І є один головний пункт: він — із козаків. Так що я — справжня козачка!

Від козацьких пісень артисти переходять до більш ліричного репертуару. Микола Призов навіть виконує вальс. І доки Зінаїда Крига співає, у центрі зали кружляє кілька пар.

Після цього Зінаїда Вікторівна продовжує розповідати свою біографію. І повідомляє, що понад двадцять років працювала у Кременчуцькій дитячій виховній колонії.

— До речі, у нас у 1968-му році був Янукович! — раптом пригадує Зінаїда Вікторівна. Пенсіонери зустрічають цю звістку зніяковілим мовчанням.

А концерт продовжується виступом маленької співачки Соні Шовкопляс. Вона розважає пенсіонерів сучасними естрадними піснями. Ті аплодують і оцінюють її талант найвищими епітетами.

— Та їй треба у школу Поплавського! — переконано заявляє одна з жіночок.

Після концерту відпочиваючі довго не відпускають артистів — дякують їм за виступи. І запрошують у гості до себе.

— Приїздіть до нас у Запоріжжя! — щиро запрошує високий дідусь, проводжаючи артистів до автомобіля. — Ми вам будемо раді! І пісні поспіваємо, і про козацтво поговоримо!