Уже й береги поділили

Створюється враження, що дехто із жителів Кобеляк, не маючи на те жодних законних підстав, «приватизував» береги річок. А можливо, й саме русло.

19-го вересня, близько 17-ї години, на мобільний автора цих рядків зателефонували. Дзвонила жінка. Схвильованим голосом вона повідомляла: «Приїжджайте швидше на Ведмедівку. Тут один чоловік ходити по берегу і по лісу не довзоляє. Каже, що то його приватна власність». Таке повідомлення не могло не зацікавити. Адже згідно чинного українського законодавства, ні береги водойм, ні, тим більше, лісові насадження, приватизації не підлягають. Тому виїжджаю. Жінка повідомляє свої координати: «Ми знаходимось поряд із річкою Кобелячок. Переїдете ведмедівський міст, повернете ліворуч і побачите нас».

Дійсно, на дорозі, за кількасот метрів від мосту, стоїть гурт людей — три жінки і чоловік. Вони починають розповідати: «Збирали ми гриби в «осичках», рядом із річкою. І вирішили перейти з однієї посадки в іншу. Це десь п’ятдесят метрів через луки, поряд з людськими городами (від редакції: в цьому місці Кобелячок робить різкий поворот у вигляді петлі, і місцина, на якій знаходились люди, лежить у своєрідному півострові). Ми пішли по некошеній траві. До найближчого городу — метрів шістдесят. За ним велика обгороджена садиба. І господарі отого маєтку почали на нас кричати, ображати і погрожувати. Мовляв, по їх землі ходимо».

Далі люди розповіли, що, незважаючи на погрози, вони таки продовжили свій шлях. І вийшли в іншу лісопосадку. Там якраз гуляла молода пара із собакою. Нібито господар маєтку накинувся і на них. Він кричав, що біля берега в лісі пасеться його худоба. І ця земля теж є його приватною власністю.

Дочекавшись кореспондента, люди вирішили, у вигляді експерименту, ще раз пройти вказаним маршрутом. Помітивши їх, власник обгородженої садиби знову озвався. Він заявив, що ті ходять його приватною територією, і наказав її покинути. При цьому наголошував, що має відповідні документи. Щоправда, до їх пред’явлення справа не дійшла. Адже дискусія між двома сторонами конфлікту плавно перейшла в стадію банальної сварки. «Скільки живу — такого в Кобеляках ще не було», — резюмувала Галина Гуль, жінка, яка телефонувала в редакцію. — Завжди ми тут ходили, гриби збирали. А тут, бачте, пани з’явились. Все їхнє, і ступити на землю не можна. Кажуть, що ці пани й ротвейлера на людей випускають. Нічого, ми заяву у міськраду напишемо, нехай розберуться з цими панами».

У п’ятницю у міськраді підтвердили, що заява про згаданий інцидент до них надійшла. Землевпорядник Софія Скрильник пообіцяла, що відповідна комісія обов’язково виїде на місце і вивчить усі обставини справи.

А секретар міськради Сергій Галушко надав свій коментар. До слова — Сергій Станіславович є фаховим юристом. Ось, що він сказав: «Уже зараз, навіть не виїжджаючи на місце події, можна стверджувати, що господар садиби не правий. Ми можемо допускати, що він приватизував землю, нехай і за сто метрів від свого будинку. Скажімо, для ведення селянського господарства. Але ж… Він повинен забезпечити й іншим можливість про це дізнатися — встановити попереджувальні таблички, межові знаки. Ще краще — обгородитись. У цьому ж випадку — як людям дізнатись, що вони йдуть по приватній землі. Ну й, безумовно, чоловіек не має жодного права забороняти комусь ходити по берегу річки. Цю землю йому приватизувати точно не можна».

У разі ж, коли з’ясується, що власник садиби не має навіть документів на приватизацію спірної ділянки землі, з ним проведуть бесіду щодо недопущення самоуправства.