«Поглянув у дзеркало, а воно вже осінь…»

У Новосанжарському будинку дитячої та юнацької творчості відбувся урочистий захід, присвячений Дню людей похилого віку.

2 жовтня актовий зал Новосанжарського будинку дитячої та юнацької творчості через букети із квітів та пожовклого листя, якими були прикрашені стіни та сцена, буквально перетворився на осінній сад.

О 10:00 тут розпочалося літературно-музичне свято. На нього зібралося чимало людей, переважно пенсіонерів. На початку ведучі привітали всіх присутніх зі святом і надали слово заступнику голови РДА Івану Солодовнику. Він побажав міцного здоров’я, затишку і тепла ветеранам та всім пенсіонерам, яких, за його словами, аж ніяк не можна назвати людьми похилого віку. Поки з їхніх вуст не зникає усмішка — в душі вони молоді. Закликав радіти життю, бо воно швидкоплинне:

— Один мій знайомий говорив: думав — ще весна. Поглянув у дзеркало, а воно вже осінь…

Потім виступив Микола Перерва, заступник голови районної ради:

— У нашому районі велика увага приділяється ветеранам, це й забезпечення їх інвалідними візками, і обслуговування тих людей, які не входять у категорію обслуговування. Також нещодавно ми підняли питання щодо активної волонтерської роботи.

Після привітань ветеранам та інвалідам, які беруть активну участь у громадському і творчому житті району (є учасниками мистецьких виставок, різноманітних конкурсів, творчих зустрічей), вручили квіти і похвальні листи. Їх отримали: Ліна Науменко, Зінаїда Сухомлин та Любов Мошура.

Після цього до слів привітання долучилися Михайло Білик, заступник голови районної організації ветеранів, а згодом і Валентина Олянич, секретар селищної ради.

Далі розпочалася концертна програма. Чудовим осіннім танком, віршами та піснею радували глядачів вихованці дитячої творчої студії «Первоцвіт», що діє при Руденківській школі. Микола Призов, поет, музикант і шанований на подібних творчих заходах гість, традиційно запалив літературну свічу як символ невмирущого поетичного слова і негаснучої пам’яті.

Далі Василь Казмірук, ветеран війни, поет і колишній в’язень німецького концентраційного табору «Бухенвальд», зачитав власні гуморески та вірші. Один з них, присвячений мамі, був написаний багато років тому, під час перебування в таборі.

— Тоді надворі була ніч. Приятель запитує, чому я мовчу. «Я мамі листа пишу», — відповідаю. А він дивується — як я можу писати, без ручки, паперу ще й у таку темінь. А я кажу, що в умі говорю з мамою, що я з нею завжди в думках…

Насамкінець ведучі побажали пенсіонерам, щоб їхня золота осінь була щасливою. І ще довго не приходила зима.