Іще дві бібілотеки стали багатшими

3 жовтня дві бібліотеки Кобеляцького району отримали книги, які зібрали небайдужі люди. Цього разу пощастило Коваленківській та Мартинівській бібліотекам-філіалам.

Нагадаємо, що проект із назвою «100 книжок для сільської бібліотеки» започаткувала відома українська письменниця Міла Іванцова. Все почалось із оголошення у соціальній мережі Facebook, і незабаром на цей натхненний заклик відгукнулось багато людей, які погодились підтримати ініціаторку в здійсненні її ідеї — забезпечити сільські бібліотеки книжками.

Жителі Кобеляк теж не залишилися осторонь проблеми. Тож зібрані цього разу книги у Кобеляках плюс кілька переданих коробок із Києва поїхали у села Коваленківка і Мартинівка, де на них дуже чекали читачі.

Книги, принесені кобелячанами та киянами, були різноманітні: зустрічалися автори-класики Михайло Старицький, Олесь Гончар, Максим Горький, Андре Моруа, сучасні збірники «10 українських прозаїків останніх 10 років» та «10 українських поетів останніх 10 років», бестселер Люко Дашвара «Село не люди», цінна нова хрестоматія з української літератури по новій програмі навчання, казки для дітей, а також детективи-романи Сідні Шелдона, Бориса Акуніна тощо.

Допоміг відвезти книги у сільські бібліотеки небайдужа і відома у районі людина, депутат Кобеляцької районної ради Микола Вікторович Гергенкоп. Побувавши у Коваленківській та Мартинівській бібліотеках, можна з упевненістю сказати, що ці заклади у селі тримаються лише на одному ентузіазмі бібліотекарів, які там працюють. Бо в умовах, які там створені, вірніше — не створені, будуть працювати лише люди, які дуже віддані своїй справі.

У Коваленківській сільській бібліотеці-філіалі завідуюча Надія Товстоган зустрічала нас із яскравим букетом чорнобривців та цікавою розповіддю про свою бібліотеку і односельців.

— Дарма, що у нас село маленьке, — каже Надія Федорівна. — Ми часто проводимо різні цікаві заходи, у бібліотеці постійно діє виставка дитячих малюнків. Демонструємо всі роботи, адже кожен малюнок по-своєму цінний.

Господиня бібліотеки веде нас просторими кімнатами.

— Ось — відділ для дорослих, а це — для малих читачів, — розповідає бібліотекарка. — А тут — невеликий читальний зал.

Скрізь затишно, охайно, хоча приміщення бібліотеки — старе, з тріщинами в стінах. Надія Федорівна працює тут на півставки і виконує обов’язки бібліотекаря, прибиральниці та кочегара. Як-то кажуть «Три — в одном».

— Ми з чоловіком разом дрова влітку заготовляємо, щоб було чим у холода топити, — каже жінка. — Раз було таке, що ми попиляли їх, поскладали, приходжу на другий день, а їх покрали!

У Коваленківській бібліотеці-філіалі налічується 200 читачів, з яких чимала кількість — це мешканці реабілітаційного центру соціальної адаптації, що знаходиться у селі. У бібліотечному фонді — 6479 книг. На жаль, переважає література російською мовою. На сьогоднішній день бібліотека не отримує жодного періодичного видання. На полицях лежать старі-престарі газети, яким «лет-лет и памяти нет».

— А може хтось захоче щось там почитати, — каже Надія Товстоган. — Хай лежать. Що ж, як нових газет немає. А взагалі дуже не вистачає дитячої літератури, для позакласного читання та по шкільній програмі. А ще книг з історії, правознавства, краєзнавства, етнографії. От якби політики перед виборами гроші не на рекламу та бігборди викидали, а реально помагали селу, було б краще. От, наприклад, я своїй дитині у школу купила підручник з англійської мови за 70 гривень та зошит за 35. І це ж тільки один предмет! Краще б ті чиновники, що хочуть у владу, підручники в школи закупили, освітлення в селах провели, дороги б зробили.

Увагу привертає стелаж з яскравими новими книгами — переважно художніми.

— Це не бібліотечні книги, — пояснює бібліотекарка. — Більшість моїх читачів є членами «Клубу сімейного дозвілля». От вони собі книги у Клубі виписують додому, читають, а тоді дають під мою відповідальність у бібліотеку, щоб інші люди могли прочитати. Так ото між собою і міняються. Буває, дехто хвилюється, що його книгу можуть не повернути. Так я заспокоюю — не переживайте, я теж член Клубу, випишу собі таку саму книгу і вам поверну.

Ось таке життя у Коваленківській бібліотеці. До речі, життя без світла і газу. Але якщо з опалюванням приміщення ще можна якось викрутитися, заготовивши дрова на зиму, то зі світлом — справді проблема. Взимку бібліотекарці направду важко без освітлення знаходити потрібну літературу на дальніх стелажах.

На подвір’ї біля сільської читальні дуже чисто, хоча територія справді величенька. Очі муляють лиш вибиті вікна бібліотеки, які замощені картоном-фанерою.

— У мене вже немає чим склити, — бідкається Надія Федорівна. — Просила в сільраді, щоб дали скло зі старого будинку культури, так відмовили. А я ж не накуплюся того скла.

Далі наша дорога пролягла у село Мартинівку.

Мартинівська бібліотека-філіал розмістилася у приміщенні місцевої пошти. З одного боку зручно, з іншого — ні, бо тісно. У невеличкій кімнатці один біля одного височіють стелажі з книгами, яких усього налічується біля чотирьох тисяч. Читачів — 350, з яких 40 — діти.

— Книг не вистачає, в нас читають в основному романи, детективи. Читачі вже все поперечитували, просять ще, а де ж я візьму нові? — каже завідуюча бібліотеки Наталія Шкроп. — Дуже треба літератури з історії України, народознавства.

З періодичними виданнями у Мартинівці така ж сама ситуація, як і у Коваленківці — вони у бібліотеці відсутні. Микола Гергенкоп, почувши про таку проблему, дістає з кишені гроші і дає бібліотекарці.

— О, випишу «Ехо», та тут іще й на «Малятко» щось лишиться, — радіє Наталія Сергіївна.

А ще у цій бібліотеці, як і у попередній, була всього лише одна книга сучасного українського автора. Ось така невтішна ситуація.

Для Кобеляцької бібліотеки теж отримали із Києва невелику передачу — письменник Володимир Чеповий, якого називають «українським Коельо» передав дві свої книги «Перекресток» із автографом; а ще цінні тематичні книги по бухгалтерії, філософські, «Джейн Ейр» мовою оригіналу та інші.

Ми плануємо й далі збирати книжки і для інших сільських бібліотек, які цього потребують. Адже у містах є доступ до книжок сучасної української літератури, а от читач з села про це лише мріє.

Тож, якщо у вас є книжки, які ви вже давно прочитали і не плануєте до них повертатись (уявіть собі, ті книжки можуть пролежати без діла ще багато років, доки їх хтось не знайде!), чи книги, якими б хотіли поділитись з охочими до читання, або вже прочитані цікаві журнали, просто принесіть їх до акційних кошиків за адресами: вул. Дніпропетровська, 1 г — магазин «Подарунки» (біля піцерії «Ван і Дан»); вул. Касьяна, 29 — Кобеляцька міська рада, приймальна міського голови; вул. Шевченка, 15/27 — Кобеляцька райдержадміністрація, біля приймальної голови РДА; або телефонуйте за тел. (050) 3868044. Таким чином Ви допоможете сільським книголюбителям відчути насолоду від читання. Без сумніву, вони будуть вам тільки вдячні.

Подобається    0