«Коли є школа - є надія!»

20-го жовтня у Стовбиній Долині відзначили 110-річчя школи. На честь цієї дати для випускників, учителів, учнів та односельчан організували зустріч випускників, концерт та дискотеку.

О 13-ій годині у школу зійшлися люди різного віку — колишні учні стовбинодолинської школи. Вони віталися з учителями, згадували шкільні роки, оглядали класні кімнати, де колись навчалися.
Потім у Будинку культури піснею «Зеленеє жито» у виконанні місцевого хору «Долинянка» розпочалася концертна програма, яку підготували педагоги та учні Стовбинодолинського НВК.

Марія Галунова, директор НВК, сказала вступне слово, привітала всіх присутніх, а їх зібралося чимало — повний зал:

— Це свято — чудовий привід повернутися в рідну школу. У народі кажуть, що село має душу, коли у ньому є церква. А коли є школа, то є надія. Сподіваюся, що наше село завжди матиме і душу, і надію.
 Потім Юрій Зінченко, начальник відділу освіти, побажав педагогам всіляких гараздів, а школі — довгих років життя. Опісля до слова запросили Віталія Скобельського, заступника редактора обласної газети «Полтавський вісник», який народився і виріс у Стовбиній Долині. Він з теплотою згадував свою маму, яка тоді працювала вчителькою, і всіх своїх учителів поіменно. Завдяки їм навчився любити Батьківщину.

— Коли мене за кордоном запитували звідки я родом, то я казав, що з України. Коли мене запитували про це в Києві, то відповідав, що з Полтави. Коли запитували у Полтаві, відказував, що з Нових Санжар. А як запитували у Санжарах, аж тоді говорив, що я родом зі Стовбиної Долини. Тепер же все навпаки. Де б мене про це не запитали, завжди відповідаю, що я — зі Стовбиної Долини!

По завершенні своєї  розмови він подарував для шкільної бібліотеки декілька книг і флешку з фотознімками.

Далі присутніх привітали Андрій Река, голова Новосанжарської селищної ради, Любов Нестор, голова Стовбинодолинської сільської ради та настоятель Свято-Покровського храму отець Іван. Між їхніми виступами за допомогою проектора на імпровізованому екрані демонстрували фотографії та документи з історії села та школи. А ще ведучі зачитували спогади випускників про навчання у до- та післявоєнний час.

Наступним був виступ хлоців-п’ятикласників, які читали реп, осучаснивши відому для старшого покоління пісню «Взвейтесь кострами», а дівчата з 8 класу подарували глядачам чудовий український танок.

Потім ведучі запросили на сцену Анатолія Олійника, що 20 років очолював учительський колектив, а цього дня вперше виступив у новому статусі — ветерана педагогічної праці. Він говорив, що школа для нього надзвичайно дорога, адже роботі він присвятив більшу половину свого життя, побажав учителям і учням добра і благополуччя.

Опісля на сцені з’явилися першокласники, які потішили присутніх чудовими віршами про шкільне життя. Альбіна Коломієць, учениця 8 класу, виконала на бандурі інструментальну композицію.

На екрані з’явилися фотографії вчителів, яких уже немає, а ведучі закликали вшанувати їх пам’ять хвилиною мовчання. Після чого свято продовжилося піснею «Моя рідня» у виконанні хору «Долинянка», яку підхопив майже ввесь зал, а коли доспівали, то глядачі проводжали виконавців бурхливими оплесками.

Далі Оксана Коломієць, учениця 7 класу, подарувала присутнім граціозний східний танець, а у виконанні Тетяни Давиденко, учениці 9 класу,  прозвучала пісня «А я бажаю вам добра». Наостанок учні старших класів виконали дещо незвичайний танок з акробатичними трюками. На завершення свята Марія Галунова і Анатолій Олійник подякували артистам за чудовий концерт. Потім на території школи охочі потанцювати під «живу» музику продовжили святкування, яке затяглося до ночі.